Тема заняття: Розвиток літератури української діаспори.
Мета: дати загальну характеристику розвитку літератури української діаспори, назвати основні школи, імена.
Тип
заняття -
лекція
Обладнання: портрети письменників, книжкова
виставка.
Хід заняття
План лекції
1.Поняття про літературу діаспори.
2.Початок української політичної еміграції.
3.Хвиля еміграції після поразки Української Революції. 4.Празька школа.
5.Варшавська школа.
6. Мюнхенська школа.
7.Нью-Йоркська група.
8. Висновок.
1. Діаспора /гр. розсіювання/. Розсіювання по різних країнах народу, вигнаного завойовниками
за межі батьківщини.
2.Еміграція всіх часів і народів супроводжувалася народженням і розвитком громадсько-політичної й літературно-естетичної думки, що відображала історичну долю даного народу.
Початок української політичної еміграції поклала трагічна подія в історії України -Полтавська битва в 1709 року, в результаті якої значна частина козацтва, серед них високоосвічена старшина, опинилися поза межами Вітчизни. Пилип Орлик та його прихильники стали піонерами політичної еміграції , тієї, що створила перші політичні документи, серед таку визначну пам'ятку, як проект Конституції. Згодом політичний напрям української еміграції продовжив на новому етапі М Драгоманов.
На кінець XIX ст. . припадає початок еміграції українського селянства до США і Канади. У 1886 році з'являється перший на американському континенті часопис «Америка», від якого у цій країні веде свій родовід сьогоднішня багата й розмаїта українська преса. У 90-х роках виникають перші українські поселення в Канаді. Згодом у цій країні започатковуються українська преса, видавництва.
3. В історію літератури увійшли дві хвилі еміграції: 1-ша - після розпаду УНР і ЗУНР; 2-га -повоєнна.
Перша зосередилась в таких центрах українського громадсько-культурного життя, як Львів, що протягом 1920-1929 рр. був основним опорним пунктом розвитку українського духовного життя поза радянською Україною, а також Відень, Прага, Варшава, Берлін, Париж, Женева, де розташувалися провідні
еміграційні установи, товариства, видання.
Ідейним і організуючим стрижнем східноукраїнської еміграції в Західній Україні були «Літературно-науковий вісник і альманах-щорічник «Дніпро».
Одним з найактивніших центрів української еміграції у 20-і роки став Відень. Тут існували періодичні видання українською і німецькою мовами («Діло», «Буковина», «Вісник Союзу визволення України», українське видавництво «Чайка», журнал-тижневик "Воля1*, студентське товариство «Січ») ,було засновано український університет
4. Ініціатором і першим ректором Українського Вільного Університету став колишній процесор Львівського університету Олександр Колесса. Однак у Відні університет проіснував лише один семестр: українська еміграція зміщувала центр своєї діяльності в центр Европи, до столиці Чехо-Словаччини -Праги. Тут 18 вересня 1921 року й почався навчальний семестр. Празький період в історії УВУ тривав до кінця Другої світової війни.
Університет мав у своєму розпорядженні частину приміщень Карлового університету, більше того, цей празький вуз виплачував стипендії українським студентам. Усе це завдяки великій прихильності до
українських емігрантів уряду Чехо-Словаччини і особисто її президента Томи Масарика.
Професура університету мала високий фаховий рівень, це були визначні вчені - історик Дмитро Дорошенко, мистецтвознавець Дмитро Антонович, літературознавець Леонід Білецький...
Першими почесними докторами університету гуманітарного напрямку стали такі майстри слова як Олександр Олесь, Василь Стефаник, Ольга Кобилянська, Богдан Лепкий.
У Празі почали виходити й перші наукові праці, почали діяти видавництва "Дніпрові пороги", «Обрій-Сіріус»,»Київ», "Наступ", згодом відкрилися Вищий
педагогічний інститут ім. Драгоманова, Українська
мистецька студія, а в містечку Подебрадах була
заснована Українська господарська академія. Багато молоді навчалося, крім Карлового університету, і в Чеській вищій промисловій школі. У такій суспільній та культурно-мистецькій атмосфері й формувалося літературне явище, яке здобуло назву "Празька школа".
«Празьку школу» репрезентують поети, чия творчість розпочалася в еміграції, переважно в Празі та Подебрадах (тому сюди не відносимо Олександра Олеся, Миколу Вороного), хоч деякі з них пізніше і виїхали з Чехо-Словаччини: Є.Маланюк, Наталя Лівицька-Холодна, Олена Теліга, Олекса Стефанович, Оксана Лятуринська, Галя Мазуренко, Олег Ольжич, Леонід Мосендз,Юрій Дараган та інші.
5.Паралельно "Празькій школі" протягом 1923-1939рр. існувала і «Варшавська школа», яка залишила помітний слід у духовному житті нашого народу, впливала на культурну атмосферу українських середовищ інших країн. У Варшаві функціонували художньо-публіцистичний квартальних «МИ», науковий журнал «Наша культура», «Український науково-дослідний інститут» та ін., навколо яких згуртовувалися громадсько-культурні та літературно-наукові сили.
6.Після Другої світової війни знову доводиться розпочинати з нуля. Прага була позбавлена можливості надавати місце українській еміграції. Основна маса професорсько-викладацького складу зібралася в Мюнхені - столиці Баварії. В одній з уцілілих шкіл і знайшовся притулок для Українського Вільного Університету. Студентів зібралося багато: сюди їхали і ті, хто був звільнений з гітлерівських таборів, і ті, хто втікав від сталінського терору. Довголітнім ректором його був професор Іван Мірчук, потім процесор Янів, тепер процесор-правник Цюцюра. Велике надбання університету - двоповерховий особняк, дарунок на початку 70-х років Кардинала української католицької церкви Йосипа Сліпого. Розсіяна всіма вітрами українська діаспора становить значний масив у Німеччині. Після поразки у 1945 році на її території перебувало близько 2-х мільйонів українців з чотирьох країн (СРСР, Польщі, Румунії, Чехословаччини), а також ті, хто втікав від депортації до Сибіру. Формується і нова група,, так звана "Мюнхенська школа", представниками якої є Улас Самчук, Василь Барка, Юрій Клен (хоч Улас Самчук і Василь Барка пізніше виїхали до США) .
7. З 50-х років починається еміграція до Канади, США, Південної Америки. За океаном Формується "Нью-Йоркська літературна група", до якої належать Богдан Бойчук і Патріція Калина, Богдан Рубчак, ,Юрій
Тарнавський, Марко Царинник, Василь Барка, Євген
Маланюк та ін.
Основні емігрантські угрупування єднала ідея самостійної соборної України.
8. Творці літератури в еміграції відчували і
відчувають спорідненість із землею батьків. Розкидані несприятливими
умовами для національно-духовного
розвитку народу і особи по світу ,вони знайшли сили не тільки для того, щоб розвінчувати міф про
«соціалістичний гуманізм», «інтернаціоналізм», "Ленінську національну політику», викривати
тоталітарний режим, а й зуміли зберегти й зібрати численні неоціненні архівні матеріали, рукописну спадщину, інші духовні скарби, не втратили своєї мови і слова.
Твори письменників діаспори донедавна не були в полі зору нашого літературознавства. І тільки з 90-х років в Україні почали друкувати їхні твори (Є.Маланюка, Ю.Клена, Олега Ольжича, Яра Славутича, Івана Багряного, Уласа Самчука, Леоніда Мосендза, Василя Барки та ін.) Багато для цього зробили україніст з Братислави Неверли, Л.Череватенко, І.Дзюба, М.Жулинський, Т.Салига, Ю.Ковалів
ТЕМА заняття: «Муза болю, сумління і гніву»
(Життєвий і творчий шлях Євгена Маланюка).
Мета: Ознайомити учнів з життям і творчістю
письменника. Збудити інтерес до особи великого майстра, палкого патріота, незламного борця за долю і волю України, розвивати уміння аналізувати поетичні твори. Тип заняття: лекція з елементами бесіди.
Обладнання: Портрет поета, виставка книг.
ЕПІГРАФ:
Так, без тебе повільна, нестямна загибель, Батьківщино моя, Батьківщино німа! Навіть гіркість в черствому щоденному хлібі Мстить, нагадуючи, що тебе нема.
Євген Маланюк
Хід заняття.
1. «Під чужим небом»( штрихи біографії Маланюка).
2.Болісне почуття розлуки з рідним краєм.
3.Мотив усвідомлення творчої місії митця, його
натхненної праці для народу.
4.Суперечлива роздвоєність образу України в поезії
Маланюка. 5.Моральний максималізм карбованої лірики поета.
Хід заняття
1. Заняття починається вступним словомвикладача, що звучить на фоні пісні С.Галябарди «На Україну повернусь» Євген Маланюк повертається в Україну через чверть після смерті. На Україні минули його дитинство, драматична буремна молодість. А потім чужина. Болюча чужина...
ї ось нині поет приходить додому своєю поезією, своїм щирим словом. У 1992р. У Львові видано перший томик творів на Батьківщині.
З жодною літературою світу XX ст. не поводилися так лукаво, як з українською. Вона народжувала великих митців , давала їм крила для високого лету і тут же ці крила стинали, самих творців розпинали на хрестах мук, а потім десятиліттями їх працю сквернили.
Маланюкові, хоч і довелося терпіти сорок вісім літ вимушеної еміграції, все ж випала не найгірша доля: оминув він Соловки та Колиму, уникнув світла "найяснішого сонця з Кремля".
Змушений жити поза Україною, він усе ниття присвятив служінню рідному народові.
Біографія поета.
Євген Маланюк народився 20 січня 1897 року в с. Архангороді /тепер селище Новоархангельськ Кіровоградської обл./ над річкою Синюха, яку він часто згадував потім у своїх ностальгічних поезіях.
Батько поета походив з чумацько-козацького роду, був освіченим чоловіком. Учителював, займався просвітницькою та громадською діяльністю. У сім' ї панувала атмосфера шанобливого ставлення до національних святинь, була чимала бібліотека. Хлопець, закінчивши Єлисагетградське реальне училище, вступив до Петроградського політехнічного інституту. Але почалася Пер-світова війна і Маланюка мобілізували до армії царської Росії. Він закінчив Київську військову школу і служив командиром роти стрілецького полку. Після проголошення в 191? році української державності він - старшина армії Української Народної Республіки.
Є. Маланюк - поет того покоління, що в 1917 році відновило Українську самостійну державу й армію. За свою свободу та незалежність воно понад чотири роки кривавилося в оборонній війні України проти інтервентів з півночі, півдня та заходу. Та утвердити та відстояти незалежність так і не вдалося. Гірко віє від рядків поезії Маланюка:
Носив навік єдину віру,
Що знову казка задзвенить,
Та зимним подувом Сибіру
Життя скарало без вини.
І зеленцем замерзла ніжність.
Вже все убив. Вже все пізнав.
В померлім серці в шатах сніжних
Смертельно-біла спить весна.
У 1920 р., коли Армія УНР під командуванням С.Петлюри зазнала поразку, Маланюк опинився в таборі для інтернованих українських воїнів у польському місті
Каліші. Він відступив на еміграцію і з того часу ні разу не бачив України. Куди ж тільки доля не закидала його: Маланюк жив у Чехо-Словаччині /у м. Подебрадах закінчив 1923 р. Українську Господарську Академію/, у Німеччині, а з 1948 року в Нью-Йорку. Тут він і помер 16 лютого 1988 року.
Та де б він не був, спогади про рідну землю, яку залишив ще юнаком, не покидали його. "На пісках емігрантських Сахар" снилися йому мати на призьбі рідної хати, молочний цвіт вишень. Синюха, безмежний херсонським степ. Студент читає рядки:
Вічне
.Досі сниться метелиця маю, Завірюха херсонських вишень. Золоті її очі впивають Степовий необмежений день, Що зростає у небо, у вічність... Плине вітер крізь села, сади, Золоті її очі й ритмічні Сині хвилі річної води.
Студенти читають поезії із циклу «Під чужим небом» Ця поезія не потребує коментарів. Вона - той вічний ностальгічний щем усіх українських «журавлів», що
розлетілися по світу за хлібом, за волею, за кращою долею.
Є.Маланюк - одна з найпомітніших постатей з літературному житті еміграції. Поет усвідомлював, що
зберегти національні традиції, культуру, рідне слово українці зможуть, тільки об'єднавши свої творчі сили.
Є.Маланюк, крім творчої діяльності багато зусиль приклав для організації і спрямування літературного
процесу серед української еміграції. Тільки братаючись, можна було не загубитися на чужинецьких дорогах.
Опинившись у таборі для інтернованих у м. Каліші, разом із Юрієм Дараганом заснував літературний журнал «Веселка»/192Ор./.
Із числа українських емігрантів у міжвоєнні роки в Празі утворилася так звана "празька школа" нашої поезії. Серед них чи не найпомітнішою фігурою став Маланюк. Він друкувався «Літературно-науковому віснику", журналі «Ми».
Маланюк був духовним натхненником літературної групи
«Танк»/Варшава,1927р./,яка мала за мету розвивати молоду українську літературу як одноцілу.
Не можна не згадати літературної групи МУР (Мистецький український рух), для створення якої у 1944р. у Західній Німеччині Маланюк приклав також багато зусиль.
Був поет і фундатором літературно-мистецького
клубу «Слово» в Нью-Йорку у 1957р.
Зазнавши поразки у боротьбі за незалежність України, Маланюк змінив «стилет» воїна на «стилос» поета з своїм словом намагався служити рідній батьківщині та її народові, став поетом-борцем.
Перза його поетична збірка так і називається «Стилет і стилос» /1925 р. ,Чехо-Словаччина/.
Звучить поезія "Стилет чи стилос?- не збагнув". Маланюк - автор більше десяти поетичних збірок, літературно-критичних нарисів, есе. Серед них: "Гербарій" - 1925 р.,Гамбург. "Земля і залізо" - 1930 р.,Париж. "Земна мадонна" - 1934 р.,Львів. "Перстень Полікрата" - 1939 р.,Львів. "Влада" - 1951 р., США. "Проща" - 1954 р., США. "Остання весна" - 1959 р., США.
"Серпень" - остання прижиттєва збірка /1964 р./. "Перстень і посох"/підготовлена до друку ще за життя автора, видана 1972 р. в Мюнхені/
Крізь поетичні збірки Маланюка проходить мотив усвідомлення творчої місії митця, його натхненної праці.
Є. Маланюк вважав, що письменник, митець за будь-яких обставин не має права допускати найменшого фальшу чи кон'юктурних міркувань. Звучить поезія "Сучасникам", присвячена Павлу Тичині
Запитання до класу:
1.Які поезії Тичини викликали захоплення і високу оцінку з боку автора?
2. Чим викликана така різка зміна у ставленні Маланюка до творів Тичини /"..від кларнета твого пофарбована дудка зосталась"?
Підсумок викладача:
Евген Маланюк першим назвав Тичину геніальним поетом, схвалив його твори, проголосив йому "культ". Поет високо цінив Тичинине трактування історії, наголошував на громадянських мотивах таких творів, як "Золотий гомін", «Скорбна мати», «Пам'яті тридцяти».
Маланюк першим дав Тичині найвищу оцінку і першим сказав сувору правду, коли в його творах почали переважати мотиви «цехово-тракторної поезії». Маланюк добре знав політичну і літературну ситуацію в Україні, знав про різні літературні напрямки і групи, але в умовах еміграційного життя йому не могла бути зрозумілою природа творчого зламу особи, компромісів із собою.
Мікулаш Нервлий ,дослідник творчості Маланюка згадує про зустріч із Тичиною на схилі його літ.
П.Тичина:»Він єдиний /Маланюк/ мене зрозумів. Він єдиний сказав мені правду. Всі інші мені кадили." Маланюк не обмежувався світлом свого вікна, епіграфами своїх творів, ліричними портретами автор документально зафіксував, у полоні творчості він перебував, до якої літератури був небайдужим: Г.Сковорода, Т.Шевченко, П.Куліш, .Бодлер, .Тичина, М.Зеров, М.Рильський, Ю.Дараган, У.Самчук, А.Ахматова... Та все ж центральним образом творчості Маланюка є Україна, її народ, її історія.
Послухайте поезію «Діва-Обида» і спробуєте відповісти на питання:
І.Якою постає перед нами Україна у цій поезії?
2.Якою уявляли Україну люди, які ніколи у ній не були?
З.Як, на вашу думку, сприйняли ці слова сучасники поета в радянській Україні?
А зараз послухаємо ще одну поезію про Україну - «Псалми степу» /ст.115/. Звучить частина X.
Запитання до групи:
І. Як ви думаєте, чи мав поет право так писати про Україну?
2.Яким почуттям продиктовані ці рядки: любов'ю чи ненавистю? Після виступів студентів викладач робить підсумок.
Бути однозначним в оцінці творів Маланюка про Україну не можливо. Тому що сам образ України в поезії автора суперечливий, роздвоєний. Ми вже говорили про Україну ностальгічного щему, яка приходить до автора у спогадах дитячих літ та юності. Поет називає рідну землю "Степовою Елладою".
У тільки що прослуханих віршах Україна постає "зрадливою бранкою", божевільною блудницею, яка продається всім забродам. У цих творах звучить образа на малоросів, розпач поета, його суворий суд, але суд, що виростає з любові.
Це ненависть і любов у своєму двобої. Це ненависть в ім'я любові. Так немилосердно картати Україну міг лише той, хто був готовий віддати за неї життя. Той, кому вона "у кров і мускули вросла".
Студент читає поезію "Прости,прости за богохульні вірші".
Далеко від України Маланюк болів її болями,страждав її стражданнями. Все, що відбувалося на рідній - землі, знаходило відлуння у творах поета.
Послухавши ці поезії, ви переконаєтесь у правоті моїх слів. Звучать у виконанні студентів поезії: «Ані шаблі, ані ножа» /про голодомор 33 року/ 2.»Вислід» /про репресії 30-х років/ /ст. 420/ З' »Батьківщині" /лист/ / ст. 53-3/. «З-71^
Підсумки і узагальнення. Заключне слово викладача.
Творчість Маланюка тільки починає повертатись в
Україну,
для якої він творив, якою він "каравсь і мучивсь". Вона чекає глибокого вивчення. Ми приходимо, а точніше лише наближаємося до зболеного, але мужнього Маланюкового слова. Воно красиве і мудре, суворе і ніжне, воно пахне хлібом поетової землі -черствим щоденним хлібом.
Я хочу закінчити наше заняття "Молитвами" двох українців, долі яких дуже близькі.
"Молитва" Кошиця підносить наші душі до Бога, а "Молитва" Маланюка змушує нас задуматись, що кожен з нас зробив для рідної України, зміцнює нашу віру в силу рідного народу.
Студент читає вірш "Молитва". На фоні останньої строфи починає тихо звучати «Молитва» Кошиця.
Домашнє завдання: конспект, вірш напам'ять.
ТЕМА УРОКУ: Василь Барка. Життєвий шлях письменника.
Огляд поетичної, творчості. МЕТА: Ознайомити учнів з життям і поетичною
творчістю письменника Тип уроку: лекція. Наочність: портрет письменника, виставка книг.
ТЕХНОЛОГІЯ УРОКУ.
ПЛАН
1.Розповідь про письменника. 2.Загальна характеристика творчості. 3.Поетична творчість.
І.Нашу націю намагалися поставити на коліна загарбники різних часів і різних мастей. Наші поети мусили втікати то до похмурих петербургів, то до імперських віднів, то на вільну землю Вашингтона. З неї. повертається сьогодні до нас той хто літературному світові відомий як Василь Барка. Василь Констянтинович Очерет /це справжнє прізвище письменника/ розповів українському народові, що свій псевдонім вибирав не більше однієї хвилини. 1943 року він передав до Праги свого вірша "Земля" для друкування в журналі "Пробоєм". В Україні жила його рідня, а на Кавказі дружина адигейка Довлетхан та син Юрій, що носили прізвище Очерет. Отже, підписавши поезію ним, може наробити їм шкоди.
Василь Варка народився 15 липня 19О8р. в селі Солониця Лубенського району на Полтавщині, його батько був закоханий у садівництво, викладав помологію в Луганському сільськогосподарському інституті. Мати Марія першою почала навчати сина мови, якою він згодом написав свої шедеври.
Закінчивши Лубенський педагогічний технікум, В.Барка вчителював в Нижньому на Луганщині, де викрив групу «активістів», що обкрадала кооператив, а селянські діти ходили до школи босими. Тому вони оголосили його божевільним. Довелося втікати аж на Північний Кавказ. Він вступив до Краснодарського педагогічного інституту, де кубанські українці домоглися відкриття української кафедри. На старших курсах спеціалізувався з історії західних літератур Середньовіччя. Закінчивши аспірантуру в Москві, у 1940р. захистив дисертацію "Стиль "Божественної комедії" Дайте".
Хроніка життя. Барки після 22 червня 1941 року така: народне ополчення, тяжка рана в плече при обороні траси Ростов-Краснодар, німецький полон, перехід кригою через Азовське море, перепровадження під конвоєм до Берліна, напіврабський статус «остарбайтера», втеча до табору для переміщених осіб в Аусбурзі, еміграція до Америки, праця санітаром у шпиталі в Нью-Йорку.
Останні роки письменник жив у Глен Спеї поблизу Нью-Йорка. Він переніс складну операцію лазером на судинах очних яблук.
Засадничий принцип філософії Барки - християнська ідея любові повинна врятувати українську націю. Цим духом перейняті всі твори письменника.
2. Щоб зберегти повну свободу думати і писати у згоді зі своєю совістю, Василь Барка не входить до жодних літературних угрупувань, спілок і клубів. Деякі твори письменник писав по 20 і навіть 47 років. У літературній творчості можна виділити 3 періоди:
1/ 3 1930 до 1932 року. Василь Варка видає у Харкові дві збірки віршів "Шляхи" та "Цехи".
2/У 1946 році виходить його поетична збірка "Апостоли" та «Білий світ» /1947р./ - це період, прожитий у Німеччині.
З/ Третій, американський, період творчості митця є найбільш інтенсивним, позначений виходом книжок віршів "Псалом голубиного поля" /1958/, 'Океан1/1959/, 'Лірник'/1968/, "Царство'/1979/, прози «Рай»/1953/, "Жовтий князь/1963/, п'єса "Господар міста". Цей перелік повністю не охоплює всіх книжок Барки. Митець є автором близько 25 поетичних збірок. Йото роман у віршах «Свідок для сонця шестикрилих»/1986/ обіймає чотири великих томи і складає понад дві тисячі сторінок. Тисячоліттю християнства на Русі він присвятив поему "Судний степ". Тема голодомору найболючіша тема, сповідь Барки, якій він присвятив великі епічні полотна "Жовтий князь", "Рай".
З.Василь Барка почав писати вірші, навчаючись у Краснодарі. Вислав кілька Павлові Тичині. Довго не було відповіді. А потім вірші були надруковані у журналі "Червоний шлях", де Тичина був редактором відділу поезії. Це був 1929 рік. Після цього сам Тичина порадив готувати збірку поезії. Василь Очерет уклав і вислав. Збірка "Шляхи", і почалися напасті. Про характер нападок можна судити з назви статті :"Проти вилазки класового ворога".
Молодому Барці притаманні футуристичні шукання з інтенсивністю віршованої ритміки та лексичними новотворами. Барка в цей час іде до поезії символічної, і ця лінія помічається в подальшій його творчості.
Поетична палітра не засвідчує якоїсь виразної формальної автономії. У ній схрещується розмаїття стильових шкіл і напрямів. Тут можна побачити виразні впливи молодого Тичини, італійської поезії, поезії бароко. Такий сплав стилів пояснює важкість сприймання барківського вірша.
Найчастіше його мова урочиста, образна. Для поетичних творів Барки характерна особлива дикція - інтонаційні паузи, за допомогою яких можна відчути основне слово в тексті твору, на якому Барка акцентує увагу.(Зачитую поезії).
Барка уриває фразу, переносить її в інший рядок, в інших випадках видовжує фразу - і все кожного разу доречне.Вибір форми у Барки завжди свідомий, його поетичний артистизм послідовно підпорядкований читачеві. До того ж він поет авангарду і усвідомлює, яке завдання перед собою ставить.
Барка - майстер контрастів. Саме з їх допомогою він досягає особливого ефекту, зорової відчуттєвості описаного. /зачитую поезії/
Для Барки дуже характерний міфологізм. Велика поетична збірка "Океан" стала етапною в його творчості, без міфологічних образів була б Далеко біднішою.
Кожен вірш в "Океані" - це самостійний твір і заодно частина цілого. Почуття переживання тут не зупиняються в останньому рядку, а переходять на інший, з твору в твір.
Кохання у трактуванні Барки - це святість людської душі, витонченість гармонії світу, його завершеності і краси. Чистота високої любові є смислом всього життя людини, запереченням земного зла. У сфері таких почувань ліричний герой мовби проходить складну еволюцію своєї поведінки. У першому розділі він поривний, нестримний, навіть легковажний, у другому розділі він піднімається на вищий рівень. Природа у Барки - це світ, де розвивається і вдосконалюється людина. Людина і природа в його поезії виступають в єдності. Герой Барки осмислює природу, вона суть його самого, /читаю поезії/.
явище унікальне
вона
Висновок. Поезія Барки вимагає вдумливого читання. ТЕМА УРОКУ: Василь Барка. Життєвий шлях письменника.
Огляд поетичної, творчості. МЕТА: Ознайомити учнів з життям і поетичною
творчістю письменника Тип уроку: лекція. Наочність: портрет письменника, виставка книг.
ТЕХНОЛОГІЯ УРОКУ.
ПЛАН
1.Розповідь про письменника. 2.Загальна характеристика творчості. 3.Поетична творчість.
І.Нашу націю намагалися поставити на коліна загарбники різних часів і різних мастей. Наші поети мусили втікати то до похмурих петербургів, то до імперських віднів, то на вільну землю Вашингтона. З неї. повертається сьогодні до нас той хто літературному світові відомий як Василь Барка. Василь Констянтинович Очерет /це справжнє прізвище письменника/ розповів українському народові, що свій псевдонім вибирав не більше однієї хвилини. 1943 року він передав до Праги свого вірша "Земля" для друкування в журналі "Пробоєм". В Україні жила його рідня, а на Кавказі дружина адигейка Довлетхан та син Юрій, що носили прізвище Очерет. Отже, підписавши поезію ним, може наробити їм шкоди.
Василь Варка народився 15 липня 19О8р. в селі Солониця Лубенського району на Полтавщині, його батько був закоханий у садівництво, викладав помологію в Луганському сільськогосподарському інституті. Мати Марія першою почала навчати сина мови, якою він згодом написав свої шедеври.
Закінчивши Лубенський педагогічний технікум, В.Барка вчителював в Нижньому на Луганщині, де викрив групу «активістів», що обкрадала кооператив, а селянські діти ходили до школи босими. Тому вони оголосили його божевільним. Довелося втікати аж на Північний Кавказ. Він вступив до Краснодарського педагогічного інституту, де кубанські українці домоглися відкриття української кафедри. На старших курсах спеціалізувався з історії західних літератур Середньовіччя. Закінчивши аспірантуру в Москві, у 1940р. захистив дисертацію "Стиль "Божественної комедії" Дайте".
Хроніка життя. Барки після 22 червня 1941 року така: народне ополчення, тяжка рана в плече при обороні траси Ростов-Краснодар, німецький полон, перехід кригою через Азовське море, перепровадження під конвоєм до Берліна, напіврабський статус «остарбайтера», втеча до табору для переміщених осіб в Аусбурзі, еміграція до Америки, праця санітаром у шпиталі в Нью-Йорку.
Останні роки письменник жив у Глен Спеї поблизу Нью-Йорка. Він переніс складну операцію лазером на судинах очних яблук.
Засадничий принцип філософії Барки - християнська ідея любові повинна врятувати українську націю. Цим духом перейняті всі твори письменника.
2. Щоб зберегти повну свободу думати і писати у згоді зі своєю совістю, Василь Барка не входить до жодних літературних угрупувань, спілок і клубів. Деякі твори письменник писав по 20 і навіть 47 років. У літературній творчості можна виділити 3 періоди:
1/ 3 1930 до 1932 року. Василь Варка видає у Харкові дві збірки віршів "Шляхи" та "Цехи".
2/У 1946 році виходить його поетична збірка "Апостоли" та «Білий світ» /1947р./ - це період, прожитий у Німеччині.
З/ Третій, американський, період творчості митця є найбільш інтенсивним, позначений виходом книжок віршів "Псалом голубиного поля" /1958/, 'Океан1/1959/, 'Лірник'/1968/, "Царство'/1979/, прози «Рай»/1953/, "Жовтий князь/1963/, п'єса "Господар міста". Цей перелік повністю не охоплює всіх книжок Барки. Митець є автором близько 25 поетичних збірок. Йото роман у віршах «Свідок для сонця шестикрилих»/1986/ обіймає чотири великих томи і складає понад дві тисячі сторінок. Тисячоліттю християнства на Русі він присвятив поему "Судний степ". Тема голодомору найболючіша тема, сповідь Барки, якій він присвятив великі епічні полотна "Жовтий князь", "Рай".
З.Василь Барка почав писати вірші, навчаючись у Краснодарі. Вислав кілька Павлові Тичині. Довго не було відповіді. А потім вірші були надруковані у журналі "Червоний шлях", де Тичина був редактором відділу поезії. Це був 1929 рік. Після цього сам Тичина порадив готувати збірку поезії. Василь Очерет уклав і вислав. Збірка "Шляхи", і почалися напасті. Про характер нападок можна судити з назви статті :"Проти вилазки класового ворога".
Молодому Барці притаманні футуристичні шукання з інтенсивністю віршованої ритміки та лексичними новотворами. Барка в цей час іде до поезії символічної, і ця лінія помічається в подальшій його творчості.
Поетична палітра не засвідчує якоїсь виразної формальної автономії. У ній схрещується розмаїття стильових шкіл і напрямів. Тут можна побачити виразні впливи молодого Тичини, італійської поезії, поезії бароко. Такий сплав стилів пояснює важкість сприймання барківського вірша.
Найчастіше його мова урочиста, образна. Для поетичних творів Барки характерна особлива дикція - інтонаційні паузи, за допомогою яких можна відчути основне слово в тексті твору, на якому Барка акцентує увагу.(Зачитую поезії).
Барка уриває фразу, переносить її в інший рядок, в інших випадках видовжує фразу - і все кожного разу доречне.Вибір форми у Барки завжди свідомий, його поетичний артистизм послідовно підпорядкований читачеві. До того ж він поет авангарду і усвідомлює, яке завдання перед собою ставить.
Барка - майстер контрастів. Саме з їх допомогою він досягає особливого ефекту, зорової відчуттєвості описаного. /зачитую поезії/
Для Барки дуже характерний міфологізм. Велика поетична збірка "Океан" стала етапною в його творчості, без міфологічних образів була б Далеко біднішою.
Кожен вірш в "Океані" - це самостійний твір і заодно частина цілого. Почуття переживання тут не зупиняються в останньому рядку, а переходять на інший, з твору в твір.
Кохання у трактуванні Барки - це святість людської душі, витонченість гармонії світу, його завершеності і краси. Чистота високої любові є смислом всього життя людини, запереченням земного зла. У сфері таких почувань ліричний герой мовби проходить складну еволюцію своєї поведінки. У першому розділі він поривний, нестримний, навіть легковажний, у другому розділі він піднімається на вищий рівень. Природа у Барки - це світ, де розвивається і вдосконалюється людина. Людина і природа в його поезії виступають в єдності. Герой Барки осмислює природу, вона суть його самого, /читаю поезії/.
явище унікальне
вона
Висновок. Поезія Барки вимагає вдумливого читання.
Настане час - і українське літературознавство
вивчатиме творчість Барки, тому що він - один з найбільших поетів сучасної, діаспори. На жаль, в нас його твори мало відомі. Про його твори знаємо мало, тому що він жив по той бік океану. Але сьогодні ми мусимо повернути Україні її синів, мусимо повернути на рідну землю розмаїту творчість Василя Барки.
Домашнє завдання: конспект; прочитати роман "Жовтий Князь".
ТЕМА УРОКУ: Василь Барка. "Жовтий князь".
МЕТА: З'ясувати життєву основу роману "Жовтий князь" ,провести спостереження над сюжетом, зосереджуючи увагу на змісті основних епізодів, образотворчих засобах. Тип уроку: бесіда.
ЕПІГРАФ:
А голод стогне на селі. і стогне він, стогне по всій Україні. Кара Господева. Тисячами гинуть
голоднії люде. Т.Шевченко. "Княжна"
ТЕХНОЛОГІЯ УРОКУ
ПЛАН
1.Бесіда про історичні події, покладені в основу роману "ЖОВТИЙ КНЯЗЬ".
2.Бесіда за романом «Жовтий князь»
1. Про які події розповідається у роману «Жовтий князь»? /У романі відтворені реальні події і явища голодомору 1933 року в Україні, певною фактологічною основою послужили особисті спогади одного земляка, який описав долю близької йому родини і залишив письменникові на його розсуд. Але і сам письменник ці події бачив на власні очі, пережив сам, почув від очевидців, про створення роману Барка говорив : «Там у мене було більше плачів, ніж писанини. Я дотримувався правила - нічого не видумувати».
Що ви знаєте про голодомор 1933 року в Україні
Орієнтовні відповіді учнів.
1.У вересні 1990 року у Києві проходив міжнародний симпозіум про голод в Україні в 1932 - 1933 роках під назвою «Голодомор-33», На симпозіумі комісія прийшла до висновку, що голод на Україні був штучно створений Сталіним та його прибічниками - Молотовим, Кагановичем, Постишевим і що ці керівники передусім винні в геноциді проти українського народу.
2.Сьогодні очевидно, що число жертв голодомору в цей час сягає 7-8 млн.
Консул королівського посольства Італії в Москві 31 травня 1933 року про голод на Україні доповідав, стверджуючи, що цей голодомор "уряд Москви заздалегідь спланував, провівши перед тим жорстоку реквізицію, і підкреслював, що в основі такої і політики є, напевно, призначене зліквідувати українську проблему протягом
,
кількох місяців з жертвою від 10 до 15 млн. осіб.
Закінчивши, посол відзначив, що голодомор спричинить колонізацію, переважно російську, України. Вона змінить її етнографічний характер...
3. Закон від 7 серпня серпня 1932 року вводив смертну кару за розкрадання колгоспної власності. Цей варварський "закон про колоски11 підняв нову, небачену досі хвилю нацьковування дітей на батьків /синдром Павлика Морозова/, глухої звірячої ненависті людини до людини/ доносів, підозр і знущань і Юні піонери вистежували односельчан і рідних доповідали політвідділам, нерідко самі ловили тих, хто зірвав на колгоспному полі один чи два колоски, і радо рапортували на радах піонерських дружин про досягнуті успіхи в класовій боротьбі.
4.Голодуючі сім'ї вживають у їжу різні сурогати -кукурудзяні качани і стебла, лушпиння, трави, гнилі буряки, стручки акації тощо, Випадків людоїдства зареєстровано 26. Чільна частина їх належить до кінця лютого і початку березня, 19 випадків людоїдства припадає на Київську область. У лютому мали також місце 13 випадків трупоїдства.
-У творах яких письменників розповідається про голодомор 33-го року в Україні?
/Улас Самчук «Марія»/ Юрій Клен,поеми «Прокляті роки»/ «Україна», «Попіл імперій», М.Стельмах, роман «Чотири броди», Євген Гуцало «Голодомор», Микола Руденко поема «Хрест»/.
Бесіда за романом.
-Де і коли відбуваються події, змальовані у творі? /Головні події відбуваються в українському селі Кленоточі у 1932-1933 рр. А за цим селом уся змордована Україна/
-Хто стоїть у центрі розповіді?
/У центрі розповіді - хліборобська сім'я Катранників, разом з ними односельчани, такі ж хлібороби. По другу сторону - Григорій Отроходін, столичний партпрацівник Шікрятов, "партійці і сільрадівці з револьверами, а також міліціонери./
-Розкажіть про те, як закривали церкву в Кленотоці? -Розкажіть_ про пошук хліба на садибі Катранників. Як через портретну деталь автор передає внутрішній стан обшукуваних? Як поводилися активісти?
- Як і чому Мирон Данилович говорить про прапори нової влади?
- Яка роль епізодичних образів Свитченка і Лук'яна у художній тканині твору?
- Покажіть на прикладах,що трударі не мали місця в селі.
Оцініть дії завідуючого курортом Зінченка, що дозволив Калинчакові Петру скосити сіно.
Чому Мирон Данилович про партійного секретаря-самогубця каже: «По-своєму чесний був»?
- Чому голодні люди так шанобливо ставляться до чаші, переховують її? Як ви б поступили в такій ситуації?
- Чому так несподівано змінився голова колгоспу Бартимець?
- Чому Катранники забороняли ходити дітям до школи?
- Як селянин пояснює підліткові, чому млин обнесено таким високим парканом? З'ясуйте символіку.
- Що і чому вам найбільше запам'яталося з поїздки Миона на Воронежчину?
- Що напророкував дід-супутник? Чому ці слова Катранник вислухав з жахом?
- Як у романі зображені людоїди? Яким є ваше ставлення до них?
- Якими турботами жила сім'я Катранників?
- Розкажіть про те, як пішли з життя бабуся Харитина, Микола, Дарія Олександрівна, Оленка. Чи можна стверджувати, що доля сім'ї Катранників - це доля України?
- чи втратив Мирон Катранник людяність перед обличчям смерті? Що допомогло йому вистояти?
Як Василь Барка зображує становище кубанського козацтва?
- З'ясуйте фарисейство комуніста Отроходіна в історії з чашею,
- Чому Отроходіна так вразила рослинка біля помираючого Мирона Катранника?
- Чому автор саме так закінчив роман: залишив живим Андрійка і спрямував його до чаші?
- Чому роман називається ''Жовтий князь'*?
- Розкрийте зміст теми уроку? Висновки вчителя. Оцінки За урок*
Домашнє завдання: Написати невеликий твір «Мої роздуми під час читання роману "Жовтий князь" Василя Барки".
Немає коментарів:
Дописати коментар