Живослово: Інноваційні методи і прийоми під час вивчення творчості Івана Франка(методична розробка)

Інноваційні методи і прийоми під час вивчення

творчості

Івана Франка

Зміст

1 Вступ…………………………………………………….. 1 - 2

2 Розділ І. Сторінки життєпису Івана Франка

як передумова вивчення його творчості ………….. 3 - 4

3 Розділ ІІ. З досвіду вивчення поетичної творчості

Івана Франка. …………………………………...….. 5 - 18

4 Висновки……………………………………………….. 19

5 Додатки…………………………………………………. 20 - 36

6 Література ………………………………………………. 37

Вступ

Мудрість Франкова… Чи збагнули ми всю її глибину? Чи живемо сьогодні згідно заповідей одного з будівничих нашої нації?

Франкознавство сьогодні – потужна складова українського літературознавства, хоча й загальновизнано, що справді наукової біографії Івана Франка ще не написано.

Творчість Франка, як і всіх українських класиків, вимагає сьогодні нового прочитання, нових акцентів, подолання нав’язуваних кон’юктурним літературознавством стереотипів, звужених уявлень про величезний материк Франкової спадщини.

У наш час, час незалежності, багато зроблено, щоб повернути українцям справжнього Франка. Перш за все друкуються твори, які в радянську добу були вилучені зі спадщини нашого пророка, а це і поезія. і проза. і публіцистика.

Твори, які друкувалися в часи більшовизму і трактувалися спотворено, потрібно прочитати по-новому і розставити акценти.

Для досягнення навчально-виховної мети у викладанні літератури

застосовують методи та форми, перевірені часом.

Проте з позицій розвиваючого навчання теорія сучасного заняття з літератури вимагає суттєвого поліпшення. Заняття та діяльність викладача повинні викликати в студентів позитивні почуття. В.Сухомлинський писав, що заняття з літератури — це ті жаринки-іскринки, що запалюють смолоскипи дитячої допитливості і морального самовдосконалення. Щоб ці потенційні можливості заняття з літератури стали реалією, викладач словесності має зробити свої заняття за типологією багатими, за використанням методів — раціональними, за характером своєї діяльності — фронтальними з поєднанням диференційованого підходу до студентів, за способом їх діяльності — пізнавально-розвиваючими, а за характером — самобутніми.

Благодатними для урізноманітнення діяльності викладача на занятті є життя та творчість Івана Франка. адже геніальність цього митця, титана праці, в тому, що його твори і сьогодні є не менш актуальними. ніж в епоху. в якій творив наш славний земляк.

У великій і різноманітній літературній спадщині Франковій віршові твори подають особливо цінний матеріал до пізнання автора та його еволюції.

За навчальною програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України, передбачено вивчення невеликої кількості поетичних творів та «Прологу» до поеми «Мойсей».

Однак, такий перелік поетичних творів письменника дає студентам дуже поверхневе уявлення про сутність самої особистості Франка , його світоглядні позиції та внесок генія-пророка в скарбницю української і світової культури. З метою глибшого ознайомлення студентів з творчістю письменника доцільним є збільшення кількості годин на вивчення творчості Франка, зокрема поетичної ,а також детальне вивчення поем «Великі роковини», « Іван Вишенський» та «Мойсей».

Для з’ясування еволюції Івана Франка цінним є збірник статей Олега Багана «Іван Франко і теперішнє становище нації», де автор опрацював десятки публіцистичних і художніх творів, представивши Франка не того, якого ми знали з відомих нам часів.

У книжечці « І остання часть дороги…» Ярослави Мельник можна знайти багато цікавих фактів з життя письменника останніх трьох років, прочити маловідомі поезії тих років. З посібника для вчителя «Вивчення творчості Івана Франка в школі» Оксани Гаврилюк є цікаві сторінки його біографії. Про поему «Великі роковини» викладач прочитає у статті Ф.Погребенника, з якої дізнається про історію написання поеми та про вплив її на національну свідомість галичан.

Цінною є також книга Григорія Дем’яна «Таланти Бойківщини», в якій можна знайти багато цікавих фактів про перебування Франка на Стрийщині, його літературну, фольклористичну, громадську діяльність.

І розділ. Сторінки життєпису Івана Франка як передумова

вивчення його творчості

Біографія І.Франка надзвичайно цінний матеріал для роздумів, адже ґрунтовне знання життєпису, характеру, світогляду письменника допомагає глибше збагнути зміст його творів, сприяє ліпшому пізнанню особи митця. Читаємо:

Все, що мав у житті, він віддав

Для одної ідеї,

І горів, і яснів, і страждав,

І трудився для неї?

( «Мойсей»).

І розуміємо , що позиція не лише Мойсея, але самого Івана Франка, який все своє життя, всю наснагу-силу, творче натхнення віддав, живучи для народу і йшов у перших рядах ідейних провідників українського в ХІХ ст..

Не буде перебільшенням сказати, що це ціла школа самовиховання громадянина з чіткою програмою людинознавчого і народознавчого спрямування. Саме життєпис письменника дає змогу увійти в таємниці духа його епохи, бо саме в ньому цей дух міститься. Доносити біографію до учнів слід так, щоб викликати в них позитивні патріотичні і моральні емоції , розбурхати їхню уяву. Звичайно, розповідаючи про письменника-класика, не оминаю відомостей про тяжке життя, переслідування, протиборство з «сильними світу цього». Це так, але скільки світлого було в його житті: він був життєлюбом, кохав і був коханим, зазнавав радощів від творчості, від спілкування з людьми. І, найголовніше, хоч його життя сповнене злигоднів, але пройняте духом прометеїзму.

При майстерному підході до викладу життєпису Франка студентів неминуче зацікавить життєвий подвиг Франка, але щоб вони захопилися красою життєвого подвигу, викладач має йти на урок вивчення особи письменника, як на свято, і знати про нього стільки, як, скажімо, про матір-батька. Щоб зацікавити студентів особою письменника, можна використати метод передбачення.

Записую 10-14 ключових слів (виразів), пов’язаних з біографією, наприклад: Нагуєвичі, кузня, Дрогобицька нормальна школа, Львівський університет, Ольга Рошкевич, «Зів’яле листя» та ін. На занятті слова озвучуються й студенти в парах обмінюються припущеннями щодо асоціацій, які ці слова викликали в них (3-4 хвилини).

Прослухавши лекцію студенти повертаються до передбачень, таким чином на занятті проходить етап закріплення вивченого матеріалу:

- чи збулися ваші передбачення?

- чому вам не вдалося вгадати хід подій?

Щоб зацікавити студентів біографією, їм треба дати не лише реєстр кількості подій, а вималювати літературно-психологічний портрет Франка, для цього варто використовувати метод випереджуючого вивчення. Адже підтвердженим фактом ефективності залучення студентів до викладу нового матеріалу є твердження:

Скажи мені і я почую!

Покажи мені і я запам’ятаю!

Залучи мене і я зрозумію!

Попередньо поділивши групу на групи – істориків, біографів, художників, бібліотекарів – та давши їм завдання, проводжу заняття: історики вводять присутніх в епоху, в якій народився Іван Франко. Біографи знайомлять з біографією письменника, опираючись на його епістолярну спадщину та опрацьований матеріал підручників. Художники демонструють малюнки, виконані ними після ознайомлення з життєвим та творчим шляхом , а бібліотекарі рекомендують літературу, з якою студентам варто ознайомитись, вивчаючи творчість письменника.

На такому занятті виконую роль консультанта, доповнюю студентів, використовуючи методи проблемного викладу матеріалу: проблемні ситуації та проблемні питання.

-Що додав образ Франка до вашого ідеалу людини?

-Доведіть, що він здійснив життєвий і творчий подвиг?

Це заняття завершую розповіддю про останні. сповнені неймовірних страждань, але надзвичайно плідні дні Франкового життя. (Фрагмент розповіді – додаток №1)

Оскільки не в усіх студентів розвинута уява, їм треба допомогти «побачити» письменника, раціонально для цього унаочнивши заняття. з цією метою використовую наочні методи: репродукції картин. фотопортрети, фотографії, ілюстрації до творів, книжкову виставку. З технічних засобів навчання використовую кодопосібник, магнітофонний запис.

Дуже важливо, щоб студент не просто прослухав життєпис письменника, а й сам узяв активну участь у процесі пізнання його особистості. Тоді його знання переплавляться в переконання, а самі знання стануть міцнішими. З метою вивчення літератури рідного краю пропоную сильнішим учням скласти літературну карту «Стежками Івана Франка» та членам літературного гуртка підготувати матеріали для виступу «Франко і Стрийщина». (Робота студента 1 курсу Дмитришина Ю. - додаток №2)

ІІ розділ

З досвіду вивчення поетичної творчості Івана

Франка . Особливості аналізу його творів.

Вивчаючи громадянську лірику Івана Франка, звертаю увагу на еволюцію світогляду письменника та його філософські переконання.

Характеризуючи поетичну творчість Франка, С. Петлюра писав: «Франкова поезія, крім своїх художніх вартостей, правда, не завжди однакових, цінна ще тому, що в ній надзвичайно правдиво і глибоко відбивається психологія діяльного українця, що зрозумів те лихе становище, в якому опинився рідний народ, що щільно підійшов до хиб свого національного характеру, до червоточин національної волі. Ось чому знати цю поезію це — наблизитись до пізнання самих себе».

Студентам уже відомо з конференції «Франко і національне питання», підготовленої і проведеної членами літературного гуртка, про еволюцію поглядів письменника.

(Матеріали конференції – додаток №5)

Тому лише нагадую, що Франко на першому етапі своєї світоглядної та художньої еволюції посилено цікавився і робітничим питанням, і працями Маркса, й соціалістичними ідеями (але як "симпатик", як "мужик" — ідеями рівності, справедливості; за ті ідеї потрапив під судовий процес, який багато чого зламав у його житті). А ось два наступних етапи Франкового поступу від нас довго приховували, бо там був інший Франко — з домінуючою національною ідеєю (хоч вона була близькою йому і в юності, але йдеться про чітко окреслену пізнішу домінанту), державницькими ідеалами соборної, незалежної України, з різкою критикою марксизму (статті "Із історії робітничого руху в Австрії", "Соціалізм і соціал-демократизм", "До історії соціалістичного руху", "Поза межами можливого", передмова до збірки "Мій Ізмарагд", «Ukraina irredenta» — "Незалежна Україна"), з гострим запереченням такого патологічного, як він вважав, явища, як зрада, зречення рідної мови (стаття "Двоязичність і дволичність"), з передбаченнями "нової тюрми народів" у XX ст. ("Що таке поступ") і т. ін. Такого Франка слід відкрити для учнів.

Тема: Збірка «З вершин і низин» — новий (після Шевченка) етап у розвитку української громадянської лірики

Мета заняття: допомогти студентам зрозуміти громадянську лірику Франка, через поетичне слово донести глибину переживань автора за долю свого народу, віру в його світле майбутнє; розвивати навички самостійної дослідницької

роботи над текстом художнього твору; удосконалювати виразно-художнє читання, сприяти вихованню почуття патріотизму, активної життєвої позиції.

Тип заняття: заняття сприйняття і поглибленого аналізу художніх творів.

Аналізуючи поезії збірки « З вершин і низин», використовую роботу в групах: ділю групу на 5 груп, пропоную завдання. Спочатку даю тест на відповідність, щоб перевірити, як студенти засвоїли основні дати життя і творчості І.Франка ( Додаток №3 )

Потім студенти повинні проаналізувати поезії за поданою схемою. Представник від групи виразно прочитає вірш і дасть йому характеристику. Представники інших груп можуть ставити запитання, що виникатимуть в ході роботи. ( Таблиця – додаток №4 ).

Висновок. Отже, центральна проблема збірки — доля суспільства і людини в ньому, а провідний мотив — полум'яний заклик до осмислення свого духовного світу, впевненість в оновленні суспільного життя.

Можливий інший підхід до вивчення громадянської лірики Івана Франка. Запропонований мною конспект (метод лекції) розрахований для вивчення поезій збірки «З вершин і низин» у класах зі слабшою літературною підготовкою.

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. Збірка "З вершин і низин". «Гімн^». Цикл

"Україна".

Мета.: коротко охарактеризувати основні етапи творчості І.Франка, розкрити основну думку поезій, виховувати в студентів почуття національної гордості.

Тип заняття: повідомлення і засвоєння нових знань.

Наочність: портрет письменника, збірка «З вершин і низин" _,ілюстрації ,ТЗН , магн. запис

ЕПІГРАФ:

Нам пора для України жить...

ТЕХНОЛОГІЯ ЗАНЯТТЯ

Оголошення теми і мети заняття.

Пропоную записати план у зошити

План

1.Етапи творчості Франка. Еволюція поглядів.

2."Гімн" - програмний твір збірки "З низин і вершин".

З.Цикл «Україна».

Слово викладача.

Мудрість Франкова.. .Сьогодні ,коли маємо незалежну державу, ми повинні збагнути всю її глибину, тому що десятиліттями українцям можна було бачити і розуміти національну культуру настільки, наскільки це дозволяв режим.

І.Франко був відкритий для світу, прагнув увібрати всі ідейні і духовні нуртування доби. Захоплювався одними, потім іншими ідеями і, відповідно, змінювався. У цій змінності Франка, інколи навіть запереченні себе самого - вся його складність як письменника і мислителя.

Друга половина XIX ст. - це той час, коли українська нація переживала страшний період свого буття: період, коли бродив по Європі привид комунізму. це був час масового поширення атеїстичних, матеріалістичних, соціалістичних вчень та ідей .У таку добу, серед, може, найбільше соціально і національно пригнобленого народу народився і почав свій життєвий шлях Франко. Тож не дивно, що Франко, якому було 18 років, став соціалістом, бо ця ідея обіцяла підняти з соціально-злиденної прірви мільйони українців. Став атеїстом, бо "молитва слаба там підмога", відповідно став матеріалістом, бо матерія мала звільнити людей від всіх пут залежності..

Як фанатик-новонавернений, Франко з усією силою свого таланту кидається пропагувати і поширювати ідеї своєї нової релігії. Його публіцистика, наукові праці, художні твори того часу наповнені ідеями соціалізму. І тому сучасні дослідники виділяють 1-й ранній період творчості ,позначений явним впливом соціалізму-матеріалізму

Цей період вміщується приблизно в такі роки: кінець 1870-х - середина 1880-х.

Але глибокий розум Франка, його велика інтуїція, чесність і щирість натури не допустили, щоб він, а з ним весь народ, довго тинявся в потемках сатанинських ідей. Поступово письменник, заглиблюючись у світову мудрість, долає тимчасове засліплення, виходить на новий етап творчості та ідейних шукань. Цей другий період тривав приблизно десять років, приблизно від кінця 1880-х років до кінця 1990-х, який умовно називають "позитивістським". У цей період Франко ще вірив у безмежні можливості розуму й науки, прогресу, але примітивні, руїнницькі ідеї соціалізму вже відійшли. щораз більше в нього посилюється віра в силу Духа, а не Матерії.

І останній, 3-й великий період, - ідеалістичний або "націоналістичний».У своїх наукових, філософських працях, а також літературних, Франко заперечує свій попередній раціоналізм, віру в науку, він зневірюється в ідеях матеріально-технічного прогресу, викриває злочинність марксизму і застерігає людей від цього вчення.

Відтак і художні твори Франка забарвлюються новими темами і мотивами: філософічність і релігійна лірика, психологізм і містика, стилістичні особливості модернізму.

Висновок. На своєму творчому шляху, вбираючи віяння часу, шукаючи якісно нових ідейно-духовних форм утвердження і розвитку нації Франко кілька разів змінював засади свого світогляду і творчості. Головними етапами цієї еволюції були:

1а)1874-76рр. - початковий, романтичний етап;

1б)Кін.1870-кін.1380рр.-«соціалістичний»;

2) 1880рр.-кін. 1890-х -«позитивістський»;

З) кін. 1890-х -1900-і рр. –«ідеалістичний»,або «націоналістичний».

2.Іван Франко був відданим патріотом України, інтереси українського народу для нього були понад усе. Бачачи, що "кругом неправда і неволя", Каменяр створює чудові зразки політичної лірики. З таких поезій складається збірка «З вершин і низин».Вона вийшла, коли Франко був уже відомим прозаїком, у 1887 році, а перші поезії були написані ще в 1878 році. Поезія "Гімн" - програмний твір збірки.

Студент читає напам^’ять вірш.

Рекомендую за підручником прочитати аналіз «Гімну», наперед зауваживши, що донедавна образ "Вічного революціонера" трактували вульгарно, бачачи в ньому солдата чи матроса з карабіном. Насправді ж "Вічний революціонер» - це дух, що бажає поступу, свободи, щастя і проривається до ^:них крізь деякі загорожі .Інакше кажучи, Франко проповідує революцію духовну, а не фізичну. Проти сили він виставляє правду, проти насильства - науку, проти "гострого заліза» - «голос духа".

На закінчення пропоную студентам послухати музичний твір ,написаний на основі поезії «Гімн» В.Лисенком у 1905 році.

— Визначити головну думку твору.

— Що таке «гімн»?

— Кого оспівує І. Франко у своєму «Гімні»?

— Чи йдеться у вірші про конкретну історичну особу?

— Чому революціонера названо у поезії «вічним»?

— Яку роль виконують дієслова у другій строфі?

— Яка мета борців?

— Які реальні сили протистоять борцям за краще майбутнє?

—Як називається зображення абстрактного поняття або явища через конкретні предмети та образи? Який образ є алегоричним у поезії «Гімн»?

З. Після Тараса Шевченка долю поета-проводиря українського народу перейняв Франко. Він не лише проголошує нові шляхи в майбутнє, а й стає національним каменярем-чорноробом на цих шляхах. Його пророцтво грунтувалось не тільки на палкій любові до матері-вітчизни, вірі в сили народу, а й на глибокій переконаності в історичній закономірності процесу духовного й державного оновлення рідної вітчизни. Патріотичні вірші цього циклу забороняла царська цензура, польсько-шляхетсько-румуно-боярські власті. Понад півстоліття не друкувались вони в радянських виданнях.

Пісня-гімн «Не пора».

Цей твір не друкувався донедавна, тому що нас вчили сприймати Франка, як глибоко переконаного інтернаціоналіста, котрого суто українські , національні справи хвилювали менше всього, а найбільше -загальнолюдські. Безсумнівно Франкові була чужою національна обмеженість, але живодайні витоки гарячої любові до інших народів брали початок із синівської любові до України.

«Скрізь і завжди у мене була одна провідна думка - служити інтересам мого рідного народу та загальнолюдським поступовим гуманним ідеям. Тим двом провідним зорям, я, здається, не споневірився досі ніколи і не споневірюся до кінця мого життя»,- так писав поет 1914-го року у передмові до збірки "Із літ моєї молодості"

Які б погляди не сповідував Франко, він ніколи й ніде не заперечував права рідного народу на незалежність. Поет бажав бачити щасливим і вільним свій народ, тому й виник вірш "Не пора".

Не пора, не пора, не пора

Москалеві й ляхові служить.

Цей заклик міг виникнути на певному етапі розвитку національної свідомості українців Галичини, коли тут посилився визвольний; рух на арену громадсько-культурного життя виступило нове покоління борців на чолі з Франком.

Всупереч галицьким москвофілам, які те й робили, що служили царатові, народовцям, які оглядалися на Відень, Франко кинув патріотичний клич:

Довершилась України кривда стара,

Нам пора для у України жить.

Такого сильного, могутнього революційного слова, такого відчайдушного заклику до боротьби за його святі ідеали українська поезія до Франка ще не знала.

В основу музики пісні лягла старовинна маршова німецька мелодія. Мелодію цієї пісні опрацьовували різні композитори, зокрема Денис Січинський ,музика якого стала дуже популярною.

Особливо популярною стала пісня на початку ХХ ст.. серед української галицької інтелігенції та студентської молоді .Не відбувалося жодного молодіжного зібрання, на якому вона не звучала б.

Як згадував Освальд Бургардт: « У в’язниці влітку 1921р. найчастіше співалося "Не пора", а тоді «Ще не вмерла…» і «Заповіт».

- Чи актуально цей вірш звучить сьогодні ?

- Який художній засіб вжито у творі?

- Визначити віршовий розмір поезії і спосіб римування.

Таким же патріотичним пафосом сповнена й поезія "Розвивайся ти, високий дубе".

Студент читає напам^’ять вірш.

Образ дуба, як паралелі до образу народу, символізує в творі могутні народні сили, які не можуть вільно розвиватись, бо сковані путами неволі. Порвати ці пута й закликає поет:

Розпадуться пута віковії,

Тяжкії кайдани,

Непобіджена злими ворогами ,

Україна встане.

Центральним образом у цій поезії є образ матері-України, яка ніжним материнським словом звертається до дітей своїх і просить їх постояти за честь рідної матері.

Пора, діти, добра поглядіти

Для власної хати,

Щоб ґаздою, не слугою

Перед світом стати.

Образ матері-України у цій поезії перегукується з таким же образом у поезіях

Тараса Шевченка.

Викладач читає поезію "Ляхам".

Цей вірш, як і "Не пора", годі знайти в радянських виданнях Франка. Він не міг подобатись ідеологам більшовицької дружби народів - наскрізь лицемірної і фальшивої дружби, ціною якої загарбувалися й грабувалися чужі землі, іменем якої топталися і знищувалися культурні надбання, духовні вартощі, мови народів.

« Братайтесь, як з рівними рівні»,- звертається до поляків Франко.. .Сьогодні наш народ нарешті став державним і піднявся до рівня своїх сусідів.

На основі проаналізованих поезій можна зробити висновок, що Франко, захоплюючись соціалістичними ідеями, ніколи й ніде не відкидав ідеї державності України. Навпаки, та ідея просявала крізь його соціальні й революційні заклики, була ядром його каменярського боління. Отже, Франко патріотом своєї багатостраждальної вітчизни був завжди і до останніх днів свого життя мріяв про вільну Україну «від Кубані аж до Сяна-річки".

Ось як аналізуємо вірші зі збірки «Мій ізмарагд».

У вірші "Сідоглавому", викриваючи псевдопатріотизм української так званої інтелігенції , Франко протиставляє йому свою любов до батьківщини, яка виявляється не в пишних лицемірних промовах, а у важкій праці для народу:

Бо твій патріотизм -

Празнична одежина,

А мій - то труд важкий,

Гарячка невдержима.

Тут слід сказати, що вірш був написаний у відповідь галицькому громадському діячеві Юліану Романчику (мав сиве волосся) ,котрий, звинувативши письменника у відсутності громадського патріотизму, назвав його смутною появою.

Псевдопатріотизму українського панства в кожній строфі протиставляється щира і велика любов до України її відданого сина.

- Як називається такий художній прийом, побудований на протиставленні?

- В яких творах ви вже зустрічали принцип антитези.?

Після пояснюю вислів «я ж не люблю її з надмірної любові»

- Як називається стилістичний засіб, коли свідомо поєднуються протилежні за змістом поняття? (Оксюморон)

Інтерактивний метод «Мікрофон» :

- Чи актуальним є вірш у наш час?

Погоджуюся, що вірш не втратив своєї актуальності і в наш час. Ще немало в нас є людей, що люблять Україну "за хліб і кусень сала", особливо тих, хто знаходиться при владі. бо народ для них – це тільки електорат. який можна обдурювати в передвиборчих обіцянках.

3. Студент-Франко читає напам^’ять вірш "Декадент".

Звертаю студентів на настрій ліричного героя. Спочатку здивоване запитання:

« Я декадент?» Потім Франко не тільки Щурату. а й собі ніби приводить контраргументи і твердо заявляє: «Я син народа, що вгору йде…». а закінчує категоричним: «Який же я у біса декадент?»

Розповідь про декадентство як літературне явище : літератори-модерністи у своїх творах часто відривали зміст від форми, називаючи це шуканням нових форм у мистецтві. Іван Франко негативно ставився до подібної літератури, називаючи її витвори "каламутним багном" у статті «Із секретів поетичної творчості»

Школа має виховати мислячу людину і водночас — громадянина. Для цього треба так організувати навчання з літератури, щоб учень став не лише об'єктом, а й суб'єктом, співтворцем навчального процесу. Продемонструю такий підхід до навчання на прикладі збірки поезій Івана Франка «Зів'яле листя». На такому занятті використовую ігрові методи: метод рольової гри, інсценізації

Тема заняття: Іван Франко « Зів’яле листя»

Тип заняття: інтегрований з елементами інсценізації.

Мета: ввести студентів у чарівний світ інтимної лірики І.Франка, розвивати любов до художнього слова, розуміння поезії.

Хід заняття

На столі в кожного студента осінній листок, на викладацькому столі жмут листя.

Збоку, за столом, накритим скатертиною, сидить одягнена в чорний одяг Ольга Рошкевич і перечитує листи І.Франка

Слово викладача: Здається, і кам’яне серце здригнеться, коли почує…

(Звучить пісня «Як почуєш вночі…»)

О.Рошкевич читає листа ( Р.Горак «Тричі мені являлася любов» ст..22 «Не знаю, чи Ви розумієте…» до слів «Бути для Вас немилим…»

Викладач: Маленька, похилена під тягарем літ, уся в чорному старенька їмость зрідка показувалась на люди. зажурена, без посмішки. Ніби боялась людей і не чекала від них нічого доброго, уникала слуг, гостей, не приймала нікого. ночами часто не спала. Досвітками , коли випадали вранішні роси, а з річки віяв холодний вітер, тихо, щоб нікого не розбудити, виходила в старий сад…

Це була Ольга Рошкевич перша любов Франка. Дочка священика Михайла Рошкевича з Лолина, з якою Франко мав намір поєднати свою долю. Та не судилось…

Зів’яле листя стогне під ногами. Небуття…Вічність… Кохання… Поняття, які розумом людина не здатна осягнути. Тема кохання є вічною в літературі. До неї зверталися тисячі письменників від античних часів і до наших днів.(Учні називають деяких з них: Данте, Петрарка, Шекспір, Гете та ін. )

І.Франко , земна людина, теж кохав.

У 1896р. сорокалітній письменник випускає в світ «Зів’яле листя» - другу збірку своїх поезій, яку називає ліричною драмою.

Повідомлення теми і мети заняття

Студенти записують тему, епіграф і план заняття, записані на дошці.

Епіграф:

Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі,

Розвійтесь, як тихе зітхання!

План заняття

1. Автобіографічний елемент у збірці.

2. Проблема ліричного героя.

3. М.Коцюбинський та В. Щурат про збірку.

4. Складність почуттів ліричного героя.

5. Шедеври інтимної лірики: «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…», «Червона калино, чого в лузі гнешся?», «Чого являєшся мені…».

1. 1896 р. – це один з найважчих періодів в житті поета. боляче читати спогади його друзів про ті роки в житті галицького суспільства і в особистому житті Франка.

Студент : Роки появи «Зів’ялого листя» - це роки найжорстокіших ударів, що

їх зазнавав Франко у своєму житті. З «Діла» його прогнали, народовці вигнали з «Зорі», польська шляхта з «Кур’єра львівського». Навколо кандидатури Франка до Державної ради піднімає галас польська шляхта і всілякими підступами зриває його обрання в австрійський парламент. Франко має уже десятки наукових праць і тому, маючи міжнародний авторитет вченого, вирішив просити посаду викладача української літератури у Львівському університеті. Але й у цьому йому відмовляють.

Висновок викладача: Саме оці вихватки проти Франка, нападки, тяжка недуга очей, особисті переживання поета і були причиною появи «Зів’ялого листя». Про це свідчить і вся збірка, де глибоко інтимні почуття інколи переплетені з громадянськими мотивами.

Франкознавці при аналізі «Зів’ялого листя» частково або зовсім обходять автобіографічні матеріали, які послужили длявого створення. Дехто вважає, що марна і навіть шкідлива справа – відслонювати глибоко сховані корені, з яких виростає літературний твір. Та не боявся писати про це сам І.Франко в листі до Агатангела Кримського.

Тож звернемось до поезії Франка.

Троє студентів читають напам^’ять "Тричі мені являлася любов».

-Хто ж ці жінки, про яких так пристрасно писав поет?

Учні-літературознавці І групи дають відповідь, цитуючи лист Франка до Агатангела Кримського.

2.Проблема ліричного героя. Вона справді існувала донедавна. Перше видання «Зів’ялого листя» Франко випускає з передмовою, в якій стверджує, нібито герой цих вірші небіжчик, чоловік слабої волі, що залишив після себе щоденник, який потрапив до автора збірки ,і він, вражений окремими перлами, вирішив їх надрукувати. Проте в «Передньому слові до другого видання» пише, що версія про самовбивцю вигадана. Де ж істина?

Ще Д.Павличко у передмові до видання 1985р. писав, що, читаючи поезії збірки, він відчував присутність Франкового двійника.

Крапки над «і» розставили Іван Денисюк та Валерій Корнійчук у статті «Подвійне коло таємниць»,де констатують цікаві факт: щоденник самогубця існував, його дала Франкові Уляна Кравченко, в яку був безнадійно закоханий один малопримітний учитель /Супрун/.

Проаналізувавши цю статтю, можна зробити висновок :справді у збірці є багато автобіографічного, але дуже багато віршів позначені впливом згаданого щоденника, особливо в тих місцях, де звучить мотив самогубства.

3. Першим визнає «Зів’яле листя» як твір надзвичайної і світлої сили М.Коцюбинський:

«Людина, яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими громадськими інтересами. Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок горя народного. У Франка є прекрасна річ –лірична драма «Зів’яле листя». Се такі легкі, ніжні вірші, що, читаючи їх, не знаєш, кому віддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові лірикові - співцеві кохання і настроїв. Взагалі Франко – лірик високої проби і його ліричні твори просяться часто на музику».

Був і інший відгук про збірку, який ,завдав болю поетові. Друг Франка, В. Щурат, не прочитавши збірку глибоко, прокоментував її як «об’яв декадентизму в українській літературі»,«як поезію песимізму, ототожнюючи, по суті, автора з тим "чоловіком слабої волі " із передмови, ярлик декадента ображав Франка до глибини душі, бо ж байдужим до життя, до громадських настроїв він ніколи не був. Франко відповів на цю критику віршем, який аналізували на попередньому уроці, - «Декадент»

Один з студентів розкриває зміст поняття «декадентство", інший дає короткий аналіз вірша «Декадент».

4.Знаємо три Франкові любові, та, читаючи збірку, перебуваємо в зачаклованому стані й бачимо лише одну .Така сила майстерності Франкової, що перед нами не три особи ,а три силуети однієї й тієї постаті, три грані одного кристалу.

Певна річ, Франко в "Зів'ялому листі" створює узагальнений і досить абстрактний образ жіночий. Як і кожна людина , автор мріяв про велике кохання, про гарну і вірну подругу свого життя, і, мріючи, він створив собі свій ідеал кохання і коханої. Його дружина повинна бути вродливою, щирою і розумною, цільної вдачі і передових поглядів, щоб стала для нього і чарівною коханою, і вірною дружиною, і надійним однодумцем на нелегкій дорозі життя: Щоб тебе над життя я кохаючи,

Так добро теж і правду кохав,

Про своє ущасливлення дбаючи,

Я й про бідних, покривджених дбав.

Ти будь іскрою в млі громовинною,

Що і в мертвому збуджує дух !

Цей ідеал, виношений у юнацькому cерці, Франко шукав у житті ,а коли не знаходив - тужив за ним і знову шукав. У восьмому «зів’ялому листочку» другого жмутка читаємо:

Я не люблю тебе, о ні,

Люблю я власну мрію,

Що там у сердечку на дні

Відмалечку лелію.

Збірка вміщує три жмутки, кожен складається з 20-ти віршів. Три жмутки - це ніби три акти ліричної драми, в яких герой тричі губить надію на своє щастя. Він три рази переживає втрату коханої. У першому акті вона погордувала ним.

Студенти читають напам’ять поезії

«За що, красавице, я так тебе люблю..»

«Я не кляв тебе, о зоре...»

Третій жмуток - це роздумування героя про свою долю. Уже випускаючи перше видання збірки ,Франко у передмові пише, що, може, ця книжка буде своєрідними ліками для тих, хто зневірився в житті: «…може, образ мук і горя хворої душі виздоровить деяку хвору душу нашій суспільності.»

Студенти читають напам'ять поезії:

«І ти прощай, твого ім'я…»

«Пісне, моя ти підстрелена пташко..»

Другий жмуток - це вершина глибоко інтимної і одночасно справді народної лірики. Використання художніх паралелей, образів з народних пісень, пісенна ритміка, простота чарують читача. Франко переходить на суто фольклорну основу.

Студенти читають вірші:

«Зелений явір, зелений явір..»

«Ой жалю мій, жалю..»

5.Наступні два вірші ми не будемо декламувати, а проспіваємо, тому що вони стали романсами.

Коротке слово художнього керівника. Студент співає романс

«0й ти, дівчино, з горіха зерня»

У цьому вірші змальовано драматизм юнацького нещасливого кохання. За допомогою контрасту в поезії виражається вся складність нерозділеного кохання, протиставляється краса дівчини її характеру. Риторичні запитання, окличні речення, влучні порівняння і суперечливі протиставлення допомогли створити ліричний твір.

Пісня

«Червона калино, чого в лузі гнешся?»

Поезія написана у Формі діалогу між калиною і дубом. Калина - втілення дівочої краси, ніжності .Дуб - символ грубої сили.

У відповіді калини розкриваються п внутрішня краса, любов до сонця, до життя, її прагнення принести світові радість. Та не може калина жити повноцінним життям, бо сонце, світло, втіху життя затіняє їй могутній дуб. Тому й нарікає вона на свою нещасливу долю:

Я вгору не пнуся, я дубам не пара,

я дубам не пара,

Та ти мене, дубе, отінив, як хмара,

отінив, як хмара.

У цій журливій скарзі калини передано алегоричний зміст - не тільки в природі, а й між людьми груба сила не раз нівечила людську красу, скромність, ніжність, закривала дорогу до повноцінного життя.

А ось перлина Франкового «Зів’ялого листя» - «Чого являєшся мені…» Декламую вірш.

Вірш написаний у формі внутрішнього діалогу, щирої сповіді зраненої душі ліричного героя. Даю короткий аналіз вірша. Цей вірш теж покладено на музику К. Данькевичем, виконується як романс.

Звертаю увагу студентів на епіграф до заняття.

- Що символізує алегоричний образ зів'ялого листя у збірці? Читаю вірш «Розвійтеся з вітром…» ( Беру зі стола жмут листя і, читаючи поезію, розсипаю його).

ПІДСУМОК. Прочитане на занятті - лише якась частина тих почуттів, яка рине на читача зі збірки «Зів’яле листя». Той, хто побажає побувати в храмі кохання, прочитає всю збірку, не минаючи ні рядка.

При вивченні поем Івана Франка « Великі роковини» та «Мойсей» можна знову ж таки звернутись до групової роботи, яка виробляє в студентів уміння спілкуватися між собою: слухати один одного, ставити запитання, відповідати на них, дискутувати, створювати спільні проекти, а також інсценізації окремих уривків.

ТЕМА ЗАНЯТТЯ : Філософські поеми Івана Франка

ЕПІГРАФ:

Та прийде - час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольних колі.

Тип заняття: повідомлення і засвоєння нових знань з елементами бесіди та інсценізації

Мета: через художнє слово поета розкрити духовне багатство і велич українського народу, пророче передбачення духовного відродження України ,віру в те, що вона засяє "у народів вільних колі", виховувати почуття патріотизму,

Наочність: портрет І.Франка, книжкова виставка, ілюстрації до поем.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Викладач

Іван Франко - автор багатьох поем, в яких він зображував

складні явища життя, будив визвольні прагнення українського народу, оспівував його велич і духовні сили. Серед них найпомітніше місце займають «Великі роковини», «Іван Вишенський» та «Мойсей». .

Студенти записують тему уроків і план у зошити

План заняття

1. «Великі роковини». Віра в невмирущість українського народу.

2. Поема «Іван Вишенський» - твір про самовіддану любов до України.

3. «Мойсей» - вершинний твір Івана Франка.

Слово викладача

Розповідаю про історію написання поеми. Серед тих творів, які більше півстоліття не друкувалися в радянських виданнях І.Франка, за глибиною думки, щирістю і пристрасністю чи не найважливіше місце займають "Великі роковини".

Поема була задумана як урочистий пролог до святкової вистави "Наталка Полтавка" з нагоди сторіччя з дня виходу в світ першої частини "Енеїди" І.Котляревського.

Народившись у тяжких роздумах про долю рідного народу, з надії на його національне і соціальне відродження, пролог уперше зазвучав зі сцени Львівського театру Скарбка в артистичному виконанні письменника та актора Льва Лопатинського - на врочистому зібранні громадськості, в переповненому залі. Сам твір, як і його майстерне виконання, що виголошувався при відповідних декораціях, справив на присутніх потрясаюче враження, хоча цісарська поліція заборонила виголошувати значну частину другої половини "Великих роковин, де особливо сильно звучить заклик Франка до боротьби за щастя народу, віра в його невмирущість.

Інсценізую уривки з твору

Виходить козак Невмирака, старезний дід з бандурою, сі дає на могилі, вдивляється в далечінь і декламує глухо, іронічно. Декламує поему від слів: «Вона горить та Троя-Україна Палає, гине ,з серця точить кров.

Ти сам, Святий, забудь про нас в сій хвилі, землею наші порівняй могили

Чути удар грому.

Козак зникає .Ще хвилю гуркоче грім, і через деякий час виходить той самий, але відмолоділий козак Невмирака.,іде спочатку похмурий, у задумі ,та звільна його рухи робляться енергійні, голос міцніє. Декламує поему від слів

Боже наш, є рідне слово!

Наша пісня ще живе!.,

до слів

Та ми крикнім: "Ще не вмерла, ще не вмерла і не вмре!"

Слово викладача. Жоден твір не сприймався сучасниками з такою емоційною насолодою , як "Великі роковини". Крізь призму "Енеїди", через образ козака Невмираки, художньо досконалих картинах минулого й сучасного життя країни Франко відтворив складні драматичні сторінки нашої історії, оспівав героїчні традиції, волелюбні прагнення народу, висловив нездоланну віру в його світле майбутнє.

Поштовхом до написання "Великих роковин" послужила атмосфера культурного руху, викликаною підготовкою до відзначення сторіччя з дня виходу у світ "Енеїди". як свідчить автограф ,твір народився на єдиному подиху. Він був виношений у серці митця, визрів у його душі, щоб одразу лягти на папір у досконалій поетичній формі. "Великі роковини" , як ви помітили, складаються з двох частин, двох монологів - козака Невмираки, старезного діда, устами якого Франко висловлює свої погляди на історичне минуле України, і того самого козака, тільки відмолоділого, який символізує духовне відродження народу, його національно-визвольні поривання. Франко-пророк не помилився - не вмерла наша Україна, тому що сьогодні ми маємо незалежну державу, наш народ уже не є рабом інших народів. Правда, державу нашу треба відбудовувати після кількастолітньої неволі, і відроджувати перш за все духовність, бо без духовності неможливий ніякий поступ.

Поема «Великі роковини» має значення велике і для нас, нащадків славних козаків, вона вчить нас бути патріотами своєї сторозтерзаної віками неньки-України, вчить нас не забувати своє славне і трагічне минуле. загартовувати свій дух. щоб у будь-який час змогти відстояти її незалежність. яка здобута нами як «сума» вікових змагань за свободу. Велике значення вона має для вас, молодих громадян, бо сучасна Україна - це «вершник без голови», а та нібито еліта. що править Україною, не здатна керувати , через те що їй бракує волі. загартування. через те що не читала і не читає «заповітів» і «послань» національних велетів Духа.

Оскільки студенти вивчали творчість Вишенського в 9-му класі даю запитання:

І/Де і коли народився Іван Вишенський?

2/Які твори Вишенського ми вивчали в 9 класі?

3/До таке полемічна література? Що зумовило появу полемічних творів?

Учень читає реферат: "Поема "Іван Вишенський" - твір про самовіддану любов до батьківщини, патріотичний обов'язок людини, що живе в роки, коли її вітчизні загрожує смертельна небезпека".

Для роботи над текстом, пропоную низку запитань:

1. Як описаний Афон у поемі Івана Франка? Як показано життя мешканців цього півострова і чому тут ідеальна тиша, яка лише зрідка переривається церковними дзвонами?

2. Пісню «Со святими упокой» виконують під час похорону. Кого ж ховають ченці? Чому ця проблема у творі висловлена риторичними запитаннями?

3. Що має на увазі автор під поняттям «остатній ступінь»?

4. Хто серед ченців удостоюється бути похованим заживо?

5. Як показано хресний хід і аскета, котрий обрав життя самітника?

6. Чому ігумен кілька разів перепитує Вишенського, чи тверде його рішення?

7. Як ставиться Вишенський до свого нового, але вже довічного помешкання?

8. Які спогади бентежать ченця? Чому він згадує дитинство?

9. Як змальовано у творі величний морський пейзаж, що його спостерігає Вишенський у перший вечір свого проживання у печері? Перелічіть кольори, які використовує Франко для зображення цього пейзажу.

10. Чому Вишенський переймається гнівом до павука, але не звільняє з його лабет муху?

11. Як зображено у творі негоду і як її переносить у своїй печері Іван Вишенський? Чому він картає себе за те, що не може позбутися думок і сумнівів?

12. Як описано у творі вишневий цвіт з України, що його вітер заніс у печеру аскета на Афон?

13. Чому вишневий цвіт викликає у Івана згадку про Україну?

14. Якою постає Україна у спогадах Івана Вишенського?

15. Про що роздумує аскет, коли бачить на морі човен?

16. З якою метою приїхали посланці з рідного краю? Що вони просять зробити Вишенського?

17. Чому Вишенський вирішує не озиватися до посланців і не повертатися в Україну?

18. Прочитайте уривок від слів «Слухай, рідна Україна... >> до «Сама думка: "Я їх міг порятувати!" — тобі з неба зробить ад». Яке рішення перемагає всі сумніви?

19. Чи доречним є висновок Вишенського:

Стійте! Стійте! Заверніться!

Я живу ще! По-старому

ще кохаю Україну,

решту їй життя віддам!

20. Як ви розумієте слова з поеми:

О Розп'ятий! Ти ж лишив нам

заповіт отой найвищий:

свого ближнього любити,

за рідню життя віддать!?

21.Яким способом Вишенський дістається до посланців з України? Чому Франко використовує містичний образ шляху з сонячного проміння?

22. Розкрийте авторську позицію в даній поемі.

Домашнє завдання: Вміти розкривати образ Івана Вишенського.

Починаю заняття з історії написання поеми.

1.Відвідання Італії і захоплення скульптурою Мікеланджело «Мойсей».

2. Робота над поемою. Історія написання «Прологу».

3. Опрацювання змісту поеми

Організація роботи

Студент виразно читає «Пролог»

Звертаю увагу не тільки на зміст, але й віршовану форму.

• Самостійна робота над текстом твору

• Зв 'язна розповідь студентів

1-й варіант Мойсей — самовідданий слуга народу

ІІ-й варіант Народ у поемі Франка «Мойсей»

• Як змальовано зовнішність Мойсея? • У чому вбачає пророк мету свого життя? • Що допомагає здійснити її? • Які думки висловлює поет устами Мойсея про призначення людини на землі? • Що найбільше тривожить Мойсея у критичний час випробувань? • Як виражено ставлення Франка до пророка? Що єднає образ Мойсея та автора поеми?

• Чому невідворотний конфлікт між народом і пророком? • В які моменти автор співчуває ізраїльтянам, за що засуджує, що схвалює? Чому пісню X можна назвати «піснею любові до народу»? • Яким змальовано народ на початку і в кінці твору? • В яких епізодах твору висловлюється віра поета в силу народу?

Інсценізація уривка

Діалог Мойсея з Азазелем (добро і зло) — філософські категорії, вічні протилежності.

Питання до обговорення з студентами після інсценізації:

1. Що відрізняє біблійний сюжет про Мойсея від сюжету поеми Івана Франка?

2. Чи досягає демон Азазель своєї мети, спокушаючи Мойсея відмовитись вірити Богові, і якщо ні, то чому?

3. Наявність зла (образ Азазеля) — помилка світобудови чи свідчення гармонійності буття?

4. Які причини самотності Мойсея і Франка?

5. Чому, по-вашому, Франко порівнює долю українського і єврейського народів?

6. Чому в критичній літературі поема трактується як заповіт українському народові?

Сила Мойсея у слові. Він говорить з народом від Божого імені, навчає жити у згоді із заповідями Господніми, цінувати життя і волю. Та коли бачить, що люди не бажають жити за цими законами, задумується, чи немає в тому його вини, сумнівається у правильності обраного шляху і навіть зневірюється на мить. За це він поплатився власним життям (Франко приходить до висновку, що найбільша провина вождя — похитнутися у своїй вірі в сили народу). Мойсей упав на порозі мети, та його народ продовжив шлях з молодим проводирем — зусилля пророка не були марними.

Цілеспрямованість, сила духу, самовіддане служіння народові, несхитна віра у його сили — ось ті головні якості, які, на думку Франка, повинен мати справжній провідник народу.

Мойсей нерозривно пов'язаний зі своїм народом:

Ти мій рід, ти дитина моя,

Ти вся честь моя й слава,

В тобі дух мій, будуще моє,

І краса, і держава.

Проте конфлікт між пророком та народом невідворотний. Мойсей усвідомлює необхідність рухатися вперед до визначеної мети, а народ, знесилений і зневірений сорокарічним блуканням, прагне забезпечення сьогоденних потреб. Люди не вірять Мойсею, а, підбурені Датаном та Авіроном, піднімають на глум і виганяють. Правда, не наважуються побити камінням (очевидно, страх перед Богом, авторитет того, хто стільки років був їх провідником, та й моральні принципи не дозволяють їм підняти руку на Мойсея).

Пророк розуміє потреби людей, але ж він терпить труднощі походу разом з усіма; засуджує співвітчизників за легковірність, рабську покірність, лінощі. Однак він любить народ таким, яким він є, з його достоїнствами і вадами, вірить у його пробудження.

Бо люблю я тебе не лише

За твою добру вдачу,

А й за хиби та злоби твої,

Хоч над ними і плачу.

І я знаю, ви рушите всі,

Наче повінь весною,

Та у славнім поході своїм

Не питайте за мною.

Я ж весь вік свій, весь труд тобі дав

У незламнім завзяттю, —

Підеш ти у мандрівку століть

З мого духу печаттю.

Зрозумівши свої помилки, ізраїльтяни стали на той шлях, яким вів їх Мойсей. «Кочовисько ледаче», яке ми бачимо на початку твору, стає народом-борцем.

Виразне читання учнями XX пісні поеми від слів

«Ще момент — і прокинуться всі» до кінця.

У поемі "Мойсей" Іван Франко закликає своїх сучасників і потомків до духовної єдності в боротьбі за національне й державне відродження української нації.

Підсумок. Поеми Франка - гордість української літератури, що не втратили свого значення в наші дні. Проблеми, які порушує письменник у цих поемах, актуальні і сьогодні: проблема вождя, національної еліти, яка повинна згуртувати український народ у побудові держави;проблеми духовності ,патріотизму, і сторичної пам’яті. Без вирішення їх - неможливий поступ вперед.

Закінчуючи заняття, нагадую, що в цій поемі смерть Мойсея повернула народові ідеал. З натовпу, легковірного й некерованого, він стає народом-монолітом, якому легко знести зі свого шляху корисливих датанів й авіронів. А коли народ єдиний у своїх прагненнях, в основі яких лежить свобода рідного краю, заповідана предками, то він здобуде перемогу!

Це не тільки найгеніальніший твір геніального автора. Це — «лист у вічність», духовний заповіт народові, що й досі блукає духовними пустелями, «справді весільний дарунок генія, слізьми злитий завдаток будучині».

А проте саме цей, найголовніший у спадщині пророка-філософа твір, як і ряд інших філософських його поем, і сьогодні є найменш відомим українському читачеві.

Отже, звертаючись до біблійної теми про Мойсея, Франко геніально передбачив катаклізми, які чекають український народ на шляху до визволення і створення своєї державності, заповів нам бути одностайними у цій священній. боротьбі і в основу свого заповіту поклав пророчу віру в перемогу.

Підсумок, узагальнення вивченого

— Як ви вважаєте, на якому етапі шляху до свободи перебуває наш народ сьогодні?

— Яким, на вашу думку, повинен бути сучасний державний лідер?

— Які висновки з поеми для себе ви зробили? Що б хотіли взяти для формування власної особистості?

IV. Домашинє завдання

Подумайте над питанням, чому поему «Мойсей» названо заповітом українському народові. Свою думку вмотивувати.

Висновки

Життя і творчість Франка – це «благодатний грунт» для виховання молодого покоління. Тому, розширюючи і змінюючи програму, використовуючи різні типи занять , перш за все хочу показати велич духа цієї геніальної людини, адже, щоб створити і залишити у спадок нам такий доробок, звичайній людині потрібно не одне життя.

На прикладі життя і творчості письменника готую студентів до самостійного життя, вчу долати життєві труднощі, як це робив Франко. Бо поки що живемо в Україні, в якій так звана еліта не читає «Заповітів» і не прислухається до своїх Мойсеїв, а від того ми, українці, і далі ідемо манівцями, плентаємося у хвості у Європи. А Франко був великим європейцем. Сучасна Україна чекає свого Мойсея, а хіба народиться він колись, якщо ми не шануватимемо своїх геніїв і не будемо вивчати їх духовну спадщину.

У результаті використання різних методів і форм проведення занять більшість студентів стають суб’єктами , а не об’єктами навчання. Для того залучаю до «творення» здібних студентів, щоб талановита молодь могла розкривати свої таланти у процесі навчання: тому в групах, які навчаю, завжди є і декламатори, і актори, і оратори, і літературознавці, і «експерти» з тих чи інших питань. Багато студентів усвідомлюють, що « що лиш у праці і для праці варто жить».

Застосовуючи інтерактивні методи навчання, залучаю до роботи всіх студентів, здійснюючи диференційований підхід. Студенти вчаться працювати, мислити. робити висновки. розвивають своє усне і писемне мовлення.

В результаті використання рольових ігор, інсценізації уривків з творів, технічних засобів заняття стають яскравими. не шаблонними і надовго запам’ятовуються студентам.

Отже. після вивчення біографії й поетичної творчості, студенти усвідомлюють всю велич пророка Івана Франка, виховують у собі патріотичні почуття, духовно збагачуються .

Додаток №1

Фрагмент кульмінації з розповіді про Івана Франка

Квітень 1908 року. Надворі рання весна, розквітла природа торжествує, а у Франка нова біда. Виснажений постійною працею і майже дворічним тюремним ув'язненням, він тяжко захворів. Параліч. Лікувався письменник у Хорватії, потім — у львівській лікарні-санаторії, весною наступного року — на березі Адріатики, а восени цього ж року — в Одесі, проте всі зусилля медиків недуги не здолали.Повертаючись кожного разу до Львова, письменник зразу ж брався до праці: диктував свої твори старшому синові Андрієві, а то й сам, припасувавши надлюдськими зусиллями якось олівець до покручених судомами пальців, писав, перемагаючи нестерпний біль у руці. Рукописи цих часів дуже важко розібрати, написані вони покрученими друкованими буквами-каліками. Дивишся на цих німих свідків стоїчного змагання великої людини з хворобою і думаєш: це був поєдинок, гідний титана. Так, не писати він не міг. Він писав завжди і всюди: на волі і в тюрмах, у редакціях і в потягах, в кафе і на риболовлі. Не полишав Франко свого пера і тоді, коли непритомнів від голодування. Писав серед крику і плачу дітей, а коли лемент ставав нестерпним, саджав на кожне коліно по дитині (дружина місяцями перебувала в лікарні) і продовжував працювати. Поет був вірний ним же проголошеному принципові «Дай працювать, працювать, працювати, в праці сконать». Писав, аж поки осліпнув. ї осліплим теж писав. Ці твори, написані в затемненому кабінеті, Леся Українка назвала дітьми страждання. Не випустив з рук пера поет і вчений і тоді, коли розбив його підступний параліч, коли покорчило руки і здавалось, що всьому кінець. Кінець? Ні, допоки він дихає, не покине працювати. І як працювати! Діти Франка згадують, що коли батько заглиблювався в роботу, для нього не існувало нічого навколишнього. Один із сучасників згадує, що одного разу він зайшов до кімнати, в якій працював Франко, і простояв півгодини непоміченим. Господар зауважив його тільки тоді, як закінчив роботу. Хто заперечить, що саме завдяки напруженій роботі мозку, дивовижній працездатності і став Франко всесвітньовідомим, назавжди увійшов у Пантеон Безсмертя.Повністю Іван Франко так і не видужав. Але як тільки хвороба трохи відступала і письменник знову міг писати власноруч, він кидався у вир творчої і громадської роботи. Інакше він не вмів і не міг, бо завжди свято вірив, що «лиш в праці варто і для праці жить».

Додаток №2

ІВАН ФРАНКО І СТРИЙЩИНА

(Уривок з реферату)

Не залишилась поза увагою Івана Франка частина Галицького Підгір'я-Стрийщина

І. Франко подорожував нашим краєм, збирав матеріали для своїх літературних і наукових творів, працював над піднесенням національної свідомості та громадсько-політичної думки тутешнього населення. Вперше він оглядав місто Стрий та його околиці влітку 1874 року під час своєї канікулярної подорожі до Лолина. Того разу його шлях пролягав через Дуліби, Конюхів, Любинці, Гірне і далі на Синевідське та Побук. 24 грудня 1875 року в селі Дулібах І. Франко написав вірш «Коляда», розкриваючи в алегоричних образах старшої і молодшої сестер історичні відносини Галичини і Польщі.

Одним із перших в українській літературі та публіцистиці І. Франко звернувся до важких умов праці і побуту робітників краю. Уже в 1876 році він задумував написати серію літературних творів, об'єднаних цією тематикою, «котрих ціль,— говорячи його словами,— представити вірно життя підгірян Самбірського та Стрийського повітів».

Етнографічні матеріали на Стрийщині І. Франко збирав у 1880—1882 роках.Як уже зазначалося, він вніс неоціненний вклад у нагромадження та дослідження бойківського фольклору. Письменник записував прислів'я, приказки, перекази тощо в Стрию, Дулібах, Гірному та суміжних і віддалених населених пунктах. Для його фундаментального тритомника «Галицько-руські народні приповідки» надіслав свої записи Кароль Стоцький зі Стрия. Використав упорядник і збірку Степана Петрушевича, складену в Добрянах. До Франкового видання ввійшли також паремійні матеріали з Голобутова, Грабівців, Завадова і Лисятичів. 12 вересня 1889 року письменник приїздив до Стрия разом з київським студентом Сергієм Дегеном.

Загалом І. Франко не менше двадцяти п'яти разів відвідував місто Стрий. Тут він мав багатьох приятелів і знайомих. 1900 року разом з О. Колессою, М. Павликом та О. Роздольським з метою збирання етнографічних матеріалів І. Франко провів експедицію, яка побувала і на Стрийщині, зокрема в селі Довгому біля Моршина. Там він натрапив на прикрий факт неусвідомленого нищення давніх пам'яток культури. Сільські парубки для пострілів з моздира виготовляли флейтухи з паперу, списаного кириличними буквами. Коли ж він уважно зібрав і порівняв рештки обвуглених шматків манускрипту з рукописними книгами XVI—XVII ст., знайденими на церковному підданії, виявилося, що вони були вирвані із найдавнішої з них. Незакінчену статтю І. Франка з цим повідомленням опублікував львівський дослідник М. Нечиталюк у газеті «Літературна Україна» 25 жовтня 1966 року. За рекомендацією І. Франка, у 1902 році Наукове товариство ім. Шевченка видало в одинадцятому томі «Етнографічного збірника» «Галицько-руські народні пісні з мелодіями», які ще у 80-х роках минулого століття записав відомий фольклорист Іван Колесса (1864—1898), брат академіка Філарета Колесси, у селі Ходовичах. Це була перша в Західній Україні науково опрацьована збірка народних мелодій. Ввійшло до неї 225 пісень одного села, що стали яскравим прикладом великої музичної обдарованості населення краю.

12 червня 1880 року в Стрию, очевидно, в тюрмі, І. Франко написав вірш «Ти знов оживаєш, надіє!». Його першодрук колись можна було побачити в постійній експозиції Стрийського краєзнавчого музею. Опублікований він і в 50-томному зібранні творів письменника. Характерно, що навіть у найважчі хвилини життя І. Франко залишався оптимістом, свято вірив у людей, у їх кращу будучність.

Франко залишався оптимістом, свято вірив у людей, у їх кращу будучність.

Ти знов оживаєш, надіє!

Світліє душа, молодіє...

І серце живіше б'є в груди...

О серце! О воле! О люди!

Цей твір народився під час другого арешту Івана Франка, коли він деякий, правда, недовгий, період перебував у камері стрийської в'язниці. Тоді ж було написано принаймні частину поезії «Милосердним», а наступного дня — вірш «Човен». Глибокий слід у пам'яті стриян та мешканців навколишніх сіл залишив виступ І. Франка 29 вересня 1893 року на вічі, яке організувала «Підгірська рада».

Тепло відгукнувся письменник про селянина Берника з Лисятич, який активно виступав проти політики австрійського уряду та його місцевих, переважно польських, прислужників, у сатиричному віршованому оповіданні «Вандрівка русина з Бідою»:

А у Стрию славнім місті

Там русинів більш як двісті

Зібралося на віче —

Відси Біда геть втіче.

Каже Русин: «Чекай, Бідо!

На те віче я піду,

А ти собі лишайся,

Іди в Стрию скупайся!».

Пішов Русин на ті збори,

Прислухавсь — хлоп говорить

І гуде народу клич:

«То наш Берник з Лисятич».

Такі рядки читаємо оповіданні І. Франка ,яке вперше було надруковане у 1893 році. (Лисятицька школа – це школа , в якій працюю)

1913 року в Стрию відбувся ювілейний концерт на відзначення 40-річчя творчості І. Франка. Досі росте на вулиці Осипенка, 15, дуб, що його посадила громадськість Стрийщини 10 червня 1926 року на відзначення десятиліття смерті письменника. Вивчення творчої спадщини і вшанування пам'яті І. Франка продовжувалося і після другої світової війни. Дитячі вечори та ранки, урочисті засідання і концерти влаштовуються в Стрию до кожного значнішого ювілею Каменяра. Місцеві художники І. Венгринович, П. Обаль, О. Оброца, М. Нестерчук, а ще раніше Едвард Козак; різьбярі О. Величко і М. Бумба; поети М. Левицький і В. Романюк кращі свої твори присвятили І. Франкові.

У 80-х роках шанувальники І. Франка встановили в районі три скульптурні пам'ятники геніальному синові Підгір'я. Найкращим з них є погруддя біля середньої школи №3 в Стрию. Незважаючи на заборону тодішніх властей, в 1986 році поет і активний громадсько-культурний та політичний діяч Віктор Романюк домігся встановлення пам'ятника Франкові біля Стрийського Будинку вчителя.

Рідкісною, якщо взагалі не унікальною подією в історії всіх сіл. а може, й міст України, стало практично одночасне спорудження і відкриття в 1989 році відразу трьох пам'ятників — Т. Шевченкові, І. Франкові та О. Нижанківському в селі Завадові. Того самого дня гостинно відчинив двері для відвідувачів і сільський музей, а експозиції якого чимало цінних матеріалів, пов'язаних з діяльністю І. Франка, О. Нижанківського та інших діячів української культури

Додаток №»3

Упишіть роки, коли відбулася певна подія в житті І. Франка.

А	1893
Б	1885
В	1893
Г	1916
Д	1891
Е	1856
Є	1887
Ж	1867
З	1908
И	1880
І	1896
Ї	1897
Й	1900
К	1905
Л	1914
М	1872

1.Вихід збірки «Із літ моєї молодості».

2.Побачила світ повість «Перехресні стежки».

3. Закінчення Чернівецького університету екстерном

4.Вийшла збірка «З вершин і низин».

5. Другий арешт поета

6.Перший напад важкої хвороби.

7.Поетична збірка «Зів'яле листя».

8. Вступ до Дрогобицької гімназії.

9.Вийшла у світ поема «Мойсей»

10. Рік народження Івана Франка

11. Захистив дисертацію у Віденському університеті

12. Збірка «Мій ізмарагд»

13. Рік смерті Івана Франка

14. Франко відвідав Київ, познайомився з О.Хоружинською

15. Смерть матері І.Франка

Додаток №5

Матеріали конференції

« Іван Франко і національне питання»

План

1. Пісня-гімн «Не пора…» - заклик до визволення.

2. Іван Франко і нація.

3. Іван Франко про соціалізм і марксизм.

4. Іван Франко і Січове Стрілецтво.

1. Пісня-гімн « Не пора…»- заклик до визволення.

Після пісні-гімну "Не пора..."

Цьому віршеві Франка вже понад сто років. Здавалося б: ніщо не повинно перешкоджати публікації, а тим часом його й досі не внесено навіть у багатотомні видання спадщини письменника.

Вірш вперше побачив світ 1887р. У збірці І.Франка "З вершин і низин" — у циклі "Україна". Нелегально він поширювався й на Наддніпрянській Україні. Царська цензура не пропустила з Галичини в Росію жодного видання, де був уміщений цей вірш.

Київський цензор Дроздов у своєму рапорті від 31 жовтня 1888р. писав: "Наиболее возмутительний характер имеют стихотворения "На суді", "Беркут" і "Не пора". А через два десятиліття інший царський цензор Васенцович-Макаревич зробив висновок, що Франко "... воспевает Украйну, как самостоятельную страну, которую нужно создать, обьединившись всем вокруг знамени, оставив домашние роздоры й перестав любить царя, которий обирает наш люд".

"Не пора, не пора, не пора

Москалеві й ляхові служить.."

Дехто вважатиме надто рішучим початок гімну, але відповідь на це знайдемо тодішній політичній дискусії про роль націй у боротьбі за соціалізм. Російські й польські ватажки соціалізму не визнавали національних прав українського народу.

У цьому вірші Франко докоряє і галицьким москвофілам за їх рабське служіння цареві і тому кинув патріотичний клик:

Довершилась України кривда стара, —

Нам пора для України жить!

У цьому вірші Франко прямо закликає наш народ до боротьби за самостійну Україну. Недарма А.Крушельницький у своїй праці "Наш Франко", розглядаючи цикл "Україні", пише: "Сей вірш стає згодом національним гімном галицьких українців..."

Особливо популярною стала пісня на початку XX століття серед українського студентства. Не відбувалося жодного молодіжного зібрання, на якому вона не звучала б.

Навіть пізніше у 20-х роках вона дуже часто домінувала серед інших пісень. Як згадував Освальд Бургард (Юрій Клен) «… влітку 1821р. у в'язниці "найчастіше «Не пора...», а тоді "Ще не вмерла..." і "Заповіт".

Повернувся цей вірш, пісня - гімн до нас і слова його зараз не менш актуальні, ніж на початку століття, бо сьогодні як ніколи "нам пора для України жить!"

2. Іван Франко і нація

Перед початком першої світової війни особливо актуальною стала ідея самостійності України. І Франко був одним із громадських та політичних діячів, які безпосередньо цю ідею обстоювали. І тодішні суспільні події не могли не викликати в душі поета світлих надій і сподівань на прискорення національного відродження, а від так і на утворення самостійної держави. Аналізуючи ситуацію, що склалася, Франко звернувся з "Одвертим листом до галицької

Ось як окреслює тодішнє політичне становище І.Франко: "Схід Європи, а в тім комплексі наша Україна переживає тепер весняну добу, коли тріскає крига абсолютизму та деспотизму, коли народні сили серед страшних катастроф шукають собі нових доріг і нових форм діяльності, коли невимовне горе , вдіяне народам дотеперішнім режимом, порушило верстви і найглибші інстинкти людської душі до боротьби, результатом якої мусить бути новий перестрій зразу державного, а далі й громадського, соціального порядку Росії, а в тім комплексі й України".

Тоді, на початку XX століття, Росія прямувала до демократії. Ширився визвольний рух, впроваджувалися суспільні реформи, які скеровували державу в напряму лібералізму. Але, як влучно застерігає Франко, "... російський лібералізм... сильно теоретичний і доктринерський, а доктринери, навіть ліберальні, все і всюди бували найгіршими і найшкідливішими політиками. Доктрина — се формула, супроти якої виступають на задній план живі люди і живі інтереси... Доктрина — се зроду централіст, що задля абстрактних понять не пощадить людей і їх конкретного добробуту. Ми, українці, бачили досі мільйонів прикладів, як знущався над живими людьми і націями абсолютизм, озброєний трьома доктринами: православіє, самодержавіє, обрусеніє. Сі доктрини ввійшли занадто глибоко в тіло і кров російської суспільності, щоб тепер, коли при кермі замість всевладного чиновника стане всевладний ліберал, ми могли надіятися наглої і основної зміни в самім режимі".

І тут Франко вкотре виявляється геніальним провидцем! Він передбачав переростання лібералізації Російської імперії у ще страшнішу тоталітарну систему: "... Доктрина самодержавія і обрусенія дуже легко може подати собі руку з ліберальним доктринерством: вистачить замість самодержавної особи поставити самодержавну ідею — ідею нероздільності і єдності Росії, непорушності російського великодержавного становища "руського" тобто великоруського народу, — і маємо знов продовження дотеперішньої політики руйнування, визискування та оглуплювання окраїн для "добра" центра..." І хіба не під гаслами демократії прийшли до влади Ленін і більшовики? Хіба протягом всього періоду їх найбрутальнішої диктатури і гніту не була їм ширмою "найдемократичніша радянська конституція"? І далі говорить Франко, де цей доктринерський автократизм стрічав діяльний, організований спротив (Польща, Фінляндія, Литва), ті країни отримували якісь можливості для незалежного існування.

"Найменше такого опору знаходив собі автократичний доктринаризм на Україні", — з гіркотою констатує І.Франко. І пояснює: "Не тому лише, що

українське слово було сковане, а головне тому, що велика часть світлих українців, вихованих в тих самих ідеях автократичного доктринерства, й сама ігнорувала свій український партикуляризм, у душі стидалася його... і явно дорожила й дорожить ідеєю "великої, неподільної Росії"".

Так, саме це жалюгідна хвороба — малоросійство від віків підтримало нам гідність і незалежність. Це рабкість, схиляння перед чужим брак найелементарнішого національного інстинкту виламали з нашої історії цілі віки — віки суцільної покори і зрадництва. Дуже часто в цей період І.Франко критикував Драгоманова, критикував, як пише Донцов "в хвилини просвітку, отрясаючись від згубного впливу свого вчителя. Ідеолог націоналізму приводить цитату, в якій Франко називає соціальні концепції Драгоманова "наївними міркуваннями мужик, що не бачив світа і не потрафить піднятися організації понад свою громаду або свій повіт".

Або в праці про Драгоманова: "..в його київськім періоді було переконання про конечність міститься українству і політично і літературно — під одним дахом з російством.

Українська література — популярна, для домашнього вжитку: все, що понад те, повинні українці за приміром Гоголя й Костомарова писати по-російськи, наповнюючи здобутками свого духу . спільну всеросійську скарбницю". "Проти думки про український сепаратизм він (тобто Драгоманов) не переставав протестувати до кінця життя", — писав Франко у своїй статті і далі констатує — "не маючи в душі національного ідеалу, найкращі українські сили канули в общеросійськім морі, а ті, що лишилися на своєму грунті, попадали в зневіру й апатію. Для нас тепер не підлягає сумнівові, що брак віри в національний ідеал... був головною трагедією Драгоманова, був причиною безплідности його політичних змагань".

Проблема творення зі стада — нації, що постала на зорі нашого віку, буде належними українській інтелігенції Франко окреслив так: "Перед українською інтелігенцією відкривається тепер, при свобїдних формах життя в Росії, величезна дійова задача — витворити з величезної етнічної маси українського народу українську націю, суцільний культурний організм, здібний до самостійного культурного і політичного життя, відпорний на асиміляційну роботу' інших націй". І велику місію в цьому питанні Франко відводить Галичині, про це можна судити з його слів, де він усвідомлює необхідність переміни національного характеру, вироблення нової національно-духової ментальності, де виступає проти моральної гнимедни українців: "Інакше, мої дорогі приятелі, ні тут, у Галичині та Буковині, замість духового центру України зробилося гнилим і смердючим босяком, який з обридженням оминатиме кожний свідомий українець, що заховав іще живе почуття самоповаги". Отже, Франко рішуче критично виявляє всю гнилизну і безхарактерність своїх земляків. Тільки в моральному переродженні, у вигартувані морально безкомпромісних людей бачить запоруку піднесенні і визволення нації. Чи не виступає в цих словах Франко предтечею модифікації українського націоналізму 20-5Ор.р. ХХст.? Або читаємо далі у статті "Поза межами можливого": "...синтезом усіх ідеальних змагань, будовою, до якої повинні йти всі цеглини, буде ідеал повного, нічим не в'язаного і не обмежуваного життя і розвою нації. Все, що йде поза рами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими вселюдськими фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації.

Отже, "закон над законами" для Франка — це любов до свої нації, альфа і омега нашого буття.

Далі у своїй статті Франко приходить до висновку, що матеріалістичний світогляд є забобоном, який тільки сковує волю і дух людини. А щоб нас не розчавив сліпий, розвій матеріальних відносин, то мусимо виявити стільки витривалості духу .і сили волі, стільки розуміння і високої свідомості, щоб не впасти у залежність від "матеріального", не спокуситися його вигодами і ситістю. Ми повинні вигартувати себе і набратися терпіння, щоб переступити все так через прірву неволі! Мусимо увійти в Європу вільними і незалежними! Бо якщо не станемо такими самі, то через деякий час нам цього вже не дозволять ті ж таки "матеріальні сили".

Надіймося і віримо у вищі ідеали духу!

У безсмертній поемі І. Франка "Мойсей" Єгова, звертаючись до людей через Мойсея, говорить наступні слова:

Горе вам, нетямущі раби,

На гордині котурні!

Бо ведуть вас неначе сліпих,

Ошуканці і дурні...

Горе ваш, що зробив вас Господь

Всього людства багаттям!

Бо найвищий сей дар буде ще

Вам найтяжчим прокляттям.

Ось так ставиться, як оцінює Дмитро Донцов безсмертну поему Франка: "... В "Мойсеї" — Франко знайшов у собі моральну відвагу порвати зі своїм юнацьким "вірою", пацифістичним, інтернаціоналістичним, безбожницьким, з анархічним масовизмом, прийнявши нові для себе ідеї примату духу, активної, збройної боротьби як шляху до свободи.

3. І.Франко про соціалізм і марксизм.

Питання еволюції поглядів самого І.Франка, його думки про роль і місце революції у світовій історії, його погляди на еволюцію суспільності потребують ще глибшого вивчення.

У роки панування марксистсько-ленінської ідеології, що роковими метастазами вкоренилася у всі сфери нашого життя, у літературознавчій науці, на дорогу недолугим постулатам псевдонаукової теорії, відбулося викривлення, спрощення духовного образу І. Франка. І з десятків тисяч уст учителів та науковців-філософів полилися слова про те, якого впливу марксизму зазнав Франко, як захоплено популяризував його. Та на жаль, казали вони, марксизм залишився незбагненним для нього, так пролетаріат у аграрній Галичині ще був нерозвиненим. Все це говорилося без огляду на те, що Франко цікавився, вивчав марксизм лише у молоді роки, у зрілі літа ж свої, з висоти життєвої мудрості і досвіду, нещадно критикував його. Такі твори письменника або були заборонені, або публікувалися з купюрами, або, коли вони й були надруковані, на них просто не звертали уваги.

І.Франко був людиною живою, із широким діапазоном громадських і політичних, літературних і наукових зацікавлень. Факт, що Франко "ще до першого арешту, тобто, 1876-1877р читав Маркса, ще не доводить Франкового "наближення до марксизму"

…Що розумів І.Франко під словом "соціалізм", яким змістом наповнював це поняття, — показують грунтовно і всесторонньо статті його на тему антигуманних ідей Марка й Енгельса, про тоталітарні тенденції їхнього «Комуністичного маніфесту». Ці статті написані й опубліковані Франком для широкої читацької громади в 1896-1907 роках. Погляди, викладені там, він обстоював і в пізніших свої писаннях аж до самої смерті. Зміст цих статей, негативний у відношенні до марксівського "соціалізму", не давав можливості радянським редакторам і видавцям передруковувати їх у радянських виданнях. Тому вони їх із Франкової спадщини вилучали, або викреслювали із них найсуттєвіші для світогляду І, Франка частини.

Зовсім не друкувалася у радянських виданнях стаття "Соціалізм і соціал-демократизм". У цій доповіді Франко висловлює ґрунтовну критику "наукового соціалізму" Маркса і Енгельса, показує ненауковість, а то й абсурдність самого поняття "науковий соціалізм" і заперечує такі уявні "відкриття" Маркса й Енгельса, як застосування ними діалектичної методики до соціальних дослідів, "закону" про концентрацію капіталу, території про матеріалістичну концепцію історії та всевладність держави.

Згадуючи тільки коротко назву цього Франкового трактату, автори «Української Радянської Енциклопедії» пишуть , що Франко виявив у цій праці "непослідовність і національну обмеженість".

Дуже своєрідно повелися радянські цензори з передмовою Франка до своєї збірки "Мій Ізмарагд", що була видана 1897року. Цензори, без будь-якого пояснення, .викреслили, зазначивши це викреслення тільки крапками, цілий пе

Ось текст цього уступу, що його викреслили радянські ідеологи: "Жорстокі наші часи! Так багато недовір'я, ненависти, антагонізмів намножилося серед людей, що недовго ждали, а будемо мати (а власно вже й маємо!) формальну релігію, основану на догмах ненависти та класової боротьби. Признаюся, я ніколи не належав вірних тої релігії, і мав відвагу серед насміхів і наруги її (адентів) нести сміло свій стяг старого щиролюдського соціалізму, опертого на етичнім, широко гуманнім вихованню мас народних, на поступі й загальнім розповсюдженню освіти, науки, критики, людської та національної свободи, а не на партійнім догматумі, не на деспотизмі проводирів, не на бюрократичній регламентації всієї людської будучини, не на парламентськім шахрайстві, що має вести до тії "світлої" будучини".

Як і з передмовою до Мого Ізмарагду", повелися радянські редактори і цензори також із статею Франка "поза межами можливого" Та працею "Що таке поступ?". В останній викреслили велику кінцеву частину XI розділу — ту, що в ній Франко піддав нищівній критиці ідеал комуністичної "держави Маркса й Енгельса", передбачивши вже тоді, що вона стане "величезною народною тюрмою".

До жодного з радянських видань Франкових праць і статей на суспільно-політичні теми не увійшла праця "До історії соціалістичного руху", а вона ж становить один із найсуттєвіших і найважливіших документів для висвітлення світогляду Франка, його суспільно-політичних поглядів, зокрема його думок пор марксизм.

Проштудіювавши праці західних істориків, зокрема Конштедта і Черкезова, Франко дає у цій своїй праці ґрунтовний аналіз "комуністичного маніфесту" 1848, написаного Марксом і Енгельсом, і доводить, що основні думки і висновки цього маніфесту були запозиченими, а подекуди й плагіатом написаного раніше маніфесту французького фур'єриста Віктора Консідерана у 1843р. Стверджуючи дослівно у своїй праці, що "автори" "Комуністичного маніфесту" повними пригорщами черпали з маніфесту Консідерана", Франко заявляє, що "добре буде, коли буде розбита легенда про їх (Маркса й Енгельса) месіянтво і непомильність, про те, що вони майже з нічого сотворити "науковий соціалізм" і далі в свої писаннях нову об'яву, нове євангеліє робочому народові

Торкаючись програмних позицій Маркса й Енгельса, встановлених у "Комуністичному маніфесті, Франко каже, що "оброблена ними програма державного соціалізму аж надто часто пахне державним деспотизмом та уніформізмом, що проведений справді в життя міг би статися великою загальною гальмою в розвою або джерелом нових революцій".

Хочеться також згадати літературний твір- оповідання "Хома з серцем і Хома без серця", написане в 1904р. О.Баган називає цей твір філософською концепцією в образах.

Головна увага автора зосереджується на ідейних діалогах двох головних героїв — Хоми Бідолахи, або Хоми з серцем, і Хоми Галадурди, або Хоми без серця. Перший революціонер соціаліст, а другий — прихильник еволюційного розвитку суспільства, Франко робить його виразником власних думок.

В одному з диспутів між героями, Хома з серцем захопливо назвав Маркса й Енгельса найбільшими геніями людства, а їх твори — євангелієм сучасности.

На що Хома Галабурда розсудливо відповідає, що ніякий геній не застрахований від дурниць і, що він не читав Маркса і не вірить, що його пророкуванню сповняться. І взагалі, їхня теорія побудована на фальшивих твердженнях, а саме, що "буде така революція, яка одним махом доконає побіди визискуваних над визискувачами, що нема ніяких «визискуваних» , немає ніяких "тиранів". Як бачимо Франко словами свого героя навіть не хоче ставити так питання: клас бідних протистоїть класові багатих. А саме на цьому на цьому злочинному, антигуманному поділі людства на ворогуючих руйнується вся теорія класової боротьби марксизму. Хома Галабурда, а разом з ним й Іван Франко говорить: "Наші визискувачі і тирани сидять у нас самих. Се наша апатія, наша дурнота і наша трусливість. Ніякий соціальних переворот не увільнить нас від них. Наступні слова Галабурди про сутність історії заслуговують особливої уваги, бо торкаються марксистських положень про боротьбу класів, яка завжди стала у природі марксистам, коли треба було вточнити в крові тих, хто стояв на шляху до влади. Ось як каже Галабурда: "Історія не конструюється, не будується по наперед уложеному плану, як будівничий будує дім, а інженер міст. Історія росте з даного грунту і зданих семен, як росте збіжжя або ліс.

Елементи свідомого і несвідомого, наміреного і ненаміреного мішаються в ній щохвилі. Тисячні впливи й імпульси переплітаються і поборюючи себе, зміняючи се свій напрям, свою інтенсивність, навіть свій зміст, і для того результат виходить зовсім не такий, якого надіялись ініціатори і діячі певного руху... І в додаток, друже мій, (говорить Галабурда до Хоми Бідолахи) моє розуміння історії відразу показує ілюзійність цих соціалістичних чи яких інших конструкцій будуччини і безпредметовість суперечок про таке чи інакше уформування тої будуччини".

Зараз ми можемо тільки дивуватися, яких тоді, в 1904 році, Франко зміг розглядіти в тому русі соціалістичному, у його роздмухуванні ворожості і ненависті можливість сліпої розрухи з непередбачуваними кривавими наслідками.

Шлях, який проповідує Хома з серцем — це той шлях, який пішла Росія і всі народи.. Які потрапили у сферу її впливу. Шлях поступових реформ і парламентської боротьби робітників за свої права, шлях організації сильних і дійових профспілок, що проповідує Хома без серця, — це той, яким пішла Західна Європа. І сучасна історія розставила всі крапки над "і⁵⁹. Правий був у той час Хома Галабурда, на стороні якого стояв Франко.

Отже, пройшовши поверхово праці Франка, які не друкувались, або друкувалася з купюрами, можна зробити такий висновок: У молодості Франко грішив соціалістичними, аж до марксизму, захопленням і сам він створив для цього благодатний грунт, все-таки зрозумів, що таке марксизм (бо радянські критики говорили, що не до кінця) і нещадно критикував його у своїх працях, інша справа, що ці праці були для нас недоступними.

4. Іван Франко і Січове Стрілецтво

Гей,Січ іде!

Красен мак цвіте!

Кому прикре наше діло, -

Нам воно святе.

Гей, Січ іде!

Мов пчола гуде…

Разом руки, разом серця,

І гаразд буде.

Гей, Січ іде!

Підківками брязь:

В нашій хаті наша воля,

А всім зайдам зась!

Цей вірш не увійшов до жодного радянського видання творів Івана Франка.

І в цьому немає нічого дивного: офіційна радянська ідеологія піддавала забороні всі твори, в яких проповідувано ідею самостійної України. Що стосується особи Франка, то дехто намагався довести, нібито йому взагалі чужа була ідея національної незалежності. Однак не зловмисна брехня. Франко ніколи не заперечував права рідного народу на незалежність. Навпаки — усім серцем вітав віковічні прагнення України до соборності, радів, що її народ, хоч і гноблений, отемнюваний, деморалізований, хоч поволі, усе ж піднімається, дедалі сильніше прагне до світла, правди та справедливості й шукає до них своїх шляхів:

Встане славна мати-У країна, щаслива

Від Кубані аж до Сяна-річки одна, нероздільна.

Великий письменник гаряче вішав створення Легіону Українських Січових Стрільців, дав батьківське благословення своїм синам Петрові й Тарасові, які пішли воювати за Україну.

Ось гумористичний вірш датований 1915 роком, який піднімав дух січових стрільців. що мріяли про незалежну Україну і боролися за неї.

ДВІ ЧЕТИ

Два українські четарі ішли через гори;

Не йшли прудко, та прудкий був їх слух і зори.

"А ось чути стрійний хор! Після полковая!

Се у множному числі слуги Николая!

У хащі! ти на той бік, я на сей бік шляху.

Як будуть минати нас, задамо їм страху!

їдуть собі москалі по пустому місці

Без жадного офіцера, а самих до двісті,

їдуть, певно, по наказу та співають стрійно.

Аж ось чути: "Перша чето, на одно коліно!"

Буркнув дядько сивоусий поміж москалями:

"Ось чета! Знов засідка! буде лихо з нами" ...

Ті не чують; Ще крок пройшли — жадна їм морока,

Аж там поклик: "Друга чета, приклади до ока!"

Крикнув дядько: "Стой которий! Братци, ну сдайомся!

Вискочили два четарі, при їх ружьях стали

І дві сотні москалів у полон дістали .

14. XI. 1915.

З Українськими Січовими Стрільцями цю геніальну людину єднали хоча недовгі, але дружні й міцні зв'язки. Палкий патріот і син свого народу, Іван Франко підтримував національно-визвольну війну в роки Першої світової війни. Факт настільки незаперечний, що дехто з радянських літературознавців навіть звинувачував поета в тому, що на схилі віку він "збився на невірний, по суті націоналістичний шлях, явно зраджуючи своїм революційно-демократичним переконанням, « збочував на буржуазно - націоналістичні мотиви".

На прикладах Франкової любові до України виховувалися сотні тисяч юних галичан, а коли настала пора, на перший же поклик рідної землі вони стали в ряди мужніх борців за їх світлі ідеали. Українські Січові Стрілці глибоко усвідомили, що «пора ця – високая честь» для кожного з них, і довели всьому світові свою глибоку вірність Україні.

Більшість січових стрільців були вихованцями галицьких молодіжних товариств і організацій, таких, як "Січ", "Пласт", Сокіл", у котрих сповідували національну ідею, керувалися вистражданими словами Франка «Ми мусимо навчити чути себе українцями»

І.Франко був почесним членом товариства "Січ", підтримував громадсько— політичну діяльність її засновника й організатора Кирила Трильовського. Коли Трильовський випустив 1906 року в Чернівцях "Збірник пісень січових", то поет першим схвально відгукнувся на вихід у світ цього видання.

На превеликий жаль, доля розпорядилася так, що Франко не дожив до цього часу, коли розвалились дві імперії, а на їхніх руїнах виникли дві самостійні держави: ЗУНР і УНР.

Останні півроку Франко пробув у лічниці січових стрільців, і тому смерть його сколихнула все Українське Січове Стрілецтво. На похорон поета-патріота прибула просто з фронту стрілецька делегація на чолі з сотником Грицьком Коссаком. Фронтовикам доручили винести домовину з хати й супроводжувати її на Личаківське кладовище, попереду йшов сотник з сріблястим вінком , на якому був напис6»Івану Франку від Січового війська». На знак скорботи в усіх стрілецьких гостинах було приспущено національні прапори з чорними жалобними стрічками.

«На бойовому шляху України упав перший жовнір першого ряду першої частини Каменярської сотні», писав стрілецький журнал «Шляхи».

Назвавши Франка «першим жовніром Каменярської сотні», січові стрільці тим самим визнали перед історією, що поет був для них національним провідником, ідейним наставником.

Додаток №6

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

І рівень

1.Іван Франко народився...

А. 27 серпня 1857р. Б. 26 травня 1856р.

В. 27 серпня 1856р. Г. 27 серпня 1858 р.

2. Один з ліричних творів Франка має назву...

А. "Чи я в лузі не калина була?"

Б. "Ой у лузі червона калина» -

В. «Червона калино, чого в лузі гнешся?»

Г. «Червоні маки»

3.Яким віршем починається збірка "З вершин і низин»?

А. «Не пора» Б. «Каменярі»

В. «Гімн». Г. «Гримить»

4. У 1905 році Франко написав свою найкращу поему...

А. «Похорон» Б. «Іван Вишенський»

В. «Мойсей». Г. «Великі роковини»

5. Перша любов Івана Франка:

А. Юзефа Дзвонковська Б. Ольга Хоружинська

В. Ольга Рошкевич. Г.Юлія Шнайдер

6. Яку збірку літературний критик В.Щурат назвав виявом декадентства в українській літературі:

А. «Зів’яле листя» Б. "З вершин і низин»

В. "Мій ізмарагд" Г. «Із днів журби»

7. Твори Франка "Великі роковини",«Іван Вишенський", "Мойсей"

об’єднані одним жанром:

А. Ліричний вірш Б. Повість

В. Поема Г. Оповідання

8. До циклу «Веснянки" увійшли вірші...

А. "Гримить" Б. "Гріє сонечко"

В. "Декадент" Г. «Ляхам»

9. Вірш «Пам'яті І.Франка» написав:

А. . Б.Лепкий Б. Б О.Олесь

В.. В.Самійленко Г. Є.Маланюк

10. Збірка «З вершин і низин» побачила світ...

А. 1880 р. Б. 1885р.

В. 1887р. Г. 1896р.

11.У цикл "Україна" входять поезії...

А. "Не пора" Б. «Гріє сонечко»

В. «Гримить» Г. "Ляхам"

12.Вірш "Декадент" належить до лірики..

А. Філософської Б. Громадянсько ї

В. Пейзажної Г. Інтимної

13. 1.Франко вперше відвідав Київ у...

А. 1883р. Б.1885р.

В. 1886р. Г. 1896

14.Вірш «Сідоглавому» належить до збірки...

А. "З вершин і низин" Б. «Із дні в журби»

В. «Мій ізмарагд». Г. «Зів’яле листя»

15. Поема «Великі роковини" присвячена такій даті...

А. 60-річчю з дня виходу "Кобзаря" Т.Шевченка.

Б. 80-річчю постановки «Наталки Полтавки" І.Котляревського

В. 90-річчю виходу 3-х частин "Енеїди" І.Котляревського

16. З якого жмутка збірки "Зів’яле листя" поезії «Ой ти, дівчино з горіха

зерня»,»Чого являєшся мені у сні»

А. з 1-го Б. з 3-го В. з 2-го

17. Про своє раннє дитинство Франко розповів у творах..

А. «У кузні» Б. «Добрий заробок»

В. «Ліси і пасовиська» Г. «Мирон»

18. Навчаючись у Львівському університеті, Франко був найактивнішим - снівробітником журналу...

А. «Громадський друг» . Б. "Друг"

В. «Молот» Г. « Діло»

19.Словами

Та ми крикнім: "Ще не вмерла,

Ще не вмерла і не вмре!»

закінчується..

А.Вірш «Розвивайся ти, високий дубе" .

Б.Поема «Великі роковини»

В.Пролог до поеми «Мойсей".

Г. Вірш «Не пора»

20. Іван Франко помер…

А. 28 серпня 1916р Б. 27травня 1916Р.

В. 28 червня 1916 Г. 28 травня 1916 р.

ІІ рівень

1.Визначити віршовий розмір поезії «Не пора». Який художній засіб використовує Франко у вірші.

2.Який художній прийом використано у вірші «Сідоглавому»

3.Образ коханої у вірші «0й ти ,дівчино з горіха зерня».

4.Що символізують дуб і калина у вірші «Червона калино, чого в

лузі гнешся»»

5. Історія написання прологу до поеми «Мойсей».

6.Які Франкові поезії стали романсами?

ІІІ рівень

Прочитайте поезію Івана Франка та виконайте завдання

Як почуєш вночі край свойого вікна,

Що щось плаче і хлипає важко,

Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна,

Не дивися в той бік, моя пташко!

Се не та сирота, що без мами блука,

Не голодний жебрак, моя зірко;

Се розпука моя, невтишима тоска.

Се любов моя плаче так гірко.

1. Твір належить до

А громадянської лірики

Б філософської лірики

В пейзажної лірики

Г інтимної лірики

Д медитативної лірики

2. Поезію включено до збірки
А «З вершин і низин»

Б «Зів'яле листя»

В «Мій Ізмарагд»

Г «Давне й нове»

Д «Із днів журби»

3. Говорячи в другій строфі про свою любов, поет використовує
А антитезу

Б тавтологію

В риторичне звертання

Г риторичне запитання

Д оксиморон

4. Віршовий розмір твору
А хорей

Б ямб

В дактиль

Г амфібрахій

Д анапест

5. У творі використано

А паралельне римування

Б перехресне римування

В кільцеве римування

Г білий вірш

Д монориму

ІV рівень

1. Поема "Мойсей" і сучасна Україна

2.Складність почуттів ліричного героя у збірці «Зів’яле листя».

З .Життєвий подвиг Івана Франка.

Література

1. Баган О. Іван Франко і теперішнє становище нації. Збірник статей. - Дрогобич: Вид-во «Відродження»,1991.

2. Донцов Д. Дух нашої давнини. – Дрогобич. – «Відродження».- 1991

3. Коваленко Л.М., Астахова В.М. Мистецтво спілкування душ// Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007.- № 22-23.- С. 29 – 36.

4. Павленко А.Г. Іван Франко. Поема «Іван Вишенський»// Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. – № 13. – С. 28 – 30.

5. Табакова Г. До теми конфлікту пророка й народу: Пошук паралелей між Іваном Франком та образом Мойсея // Українська мова та література. – 2008. - № 22-24. – С. 25 – 26.

6. Цвікова О.С. « Гримить» (Урок текстуального аналізу поетичних текстів, 10 клас) //Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2006. - №1. – С. 47- 48.

7. Левинська М. «Твою красу я переллю в пісні…» (Урок-літературознавча композиція за лірикою І. Франка, 10 клас) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2006. - №1. – С. 50 – 54.

8. Стефанишин Б. Викладання української літератури в школі (Методичний посібник для вчителя) . – Київ .- РВЦ «Проза»- 1995.

9. Франко І. З останніх десятиліть ХІХ віку// Франко І. Зібр. тв: У 50-ти т. – Т.41. – К., 1984. – С . 471- 529.

10. Слоньовська О., Сушевський Б. Конспекти уроків з української літератури для 10-х класів//Іван Франко. – Київ. – «Рідна мова».- 1997.- С. 86-108.

11. Погребенник Ф. «Великі роковини» Івана Франка// Українське слово: У 4-х кн.- Кн.1.- К., 1995.- С. 12- 15.

12. Приходько І. Українська література ХІХ - початку ХХ ст. у новому осмисленні. Для тих, хто хоче більше знати: Навч.-метод. посібн. - Львів: Світ, 2006.

13. Филипович П. Літературно-критичні статті// Шляхи Франкової поезії. - Київ. - «Дніпро».- 1991.- С. 61- 94.

14. Возняк М. З життя і творчості Івана Франка. – Львів, 1955.

15. Мельник Я. І остання часть дороги…( Іван Франко в 1914-1916 роках). – Львів, 1995.

16. Павличко Д. З глибини душі (Передмова до кн.: Іван Франко, Зів'яле листя.— К.:

Дніпро, 1985, с. 5—28).

17. Горак Р. Д.— Тричі мені являлася любов: Повість-есе про Івана Франка. — К.:

Дніпро, 1987.

18. Гординський С.— Мойсей — сумління свого народу.— Українське слово, К., 1994, т.І.

Категорії

Мітки

понеділок, 4 січня 2016 р.

Інноваційні методи і прийоми під час вивчення творчості Івана Франка(методична розробка)

Немає коментарів:

Дописати коментар