Освіта — вища,
Дрогобицький педагогічний інститут ім. І.
Франка, 1990 р.
Стаж педагогічної діяльності — 31 рік
Педагогічний портрет :
Майстер-клас з питань підвищення професійної майстерності викладачів ( НМЦ,сертифікат № 226 від 5. 04 2011 р.)
- Міжнардні наукові читання «Мова і держава», присвячені 197 річниці з дня народження і 150 річниці з дня смерті Т. Шевченко, 21 березня 2011 р. , Львівський НАУ, тема виступу – «Типові помилки у мовленні студентів та шляхи їх виправлення»
-ІІІ Міжнардні наукові читання «Мова і держава», присвячені 20-й річниці проголошення незалежності України, 09 – 10 листопада 2011 р., Львівський НАУ, тема виступу – «Культура мовлення як духовне обличчя людини»
-Науково-практична конференція «Культура мовлення як духовне обличчя людини», 21 квітня 2010 р., Стрийський коледж ЛНАУ, тема виступу – «Виховання культури мовлення студентів в позаурочний час»
-Науково-практична інтернет-конференція «Сучасні українознавчі пошуки: історичний, культурологічний та мовознавчий аспекти», 19-22 грудня 2012 р , Львівський НАУ, тема виступу – «Використання інформаційних технологій навчання на заняттях з української мови в коледжі»
Публікаціїї:
у «Методичних рекомендаціях щодо організації методичних кабінетів (НМЦ, 2009 р.)» та «Віснику гуманітарних наук Львівського національного аграрного університету ( Львів, 2010 р.) »
Творча майстерня
Електронний посібник Українська література (2009 р.)
Електронний мультимедійний посібник – презентація «Інноваційні технології при вивченні української мови і літератури» (2010 р.)
Навчальний відеофільм «Стежками І. Франка» (2010р.)
Аудіолекції «Українська література ІІ половини 19 ст.» (2011р )
Навчальний відеофільм «Дім на Софіївці» (2011 р.
Навчальний відеофільм «Тиша вічної пам ‘яті» (2011р.))
Методичні рекомендації «Використання інноваційних методів і прийомів під час вивчення творчості І. Франка» (2012 р.)
Навчально-методичний комплекс «Українська література (2013 р.)»
Нагороджена
_ Подякою НМЦ за особистий вагомий внесок у підвищення рівня методичної роботи, багаторічну участь у Виставці педагогічного досвіду і творчості молоді (5.04 2011);
_ Почесною грамотою з нагоди Дня працівників освіти (наказ № 200 від 01. 10 2009 р);
_ Почесною грамотою з нагоди працівників освіти (наказ № 197 від 29. 09 2011 р.);
- Подякою за вагомий внесок у розвиток і збереження українських традицій і активну участь у діяльності хорового коллективу «Світанок (наказ № 150 від 18. 03 2011 р.)»
- Грамотою за якісну підготовку студентів до участі в Міжнародному конкурсі читців творів Ліни Костенко «Живослово» (3. 02 2011 р.);
Грамотою за якісну роботу приймальної комісії (2010 р
Занесена у Книгу пошани при НМЦ (2011 р.)
Проблема, над якою
працюю
«Формування
національної свідомості студентів на заняттях української мови і літератури»
«Учителем школа
стоїть», – казав колись
Франко. У наш час
вчитель чи не «одинокий» плекає патріотичні
почуття в серцях
своїх вихованців. Гартуйся!
Нехай тебе
не заманить
Зрадлива доля
мідяками,
Бо можеш скреслити
за мить,
Усе, за що
болів роками…
Отже, моя проблема, над
якою працюю, –
«Формування національної свідомості
на заняттях української мови
та літератури».
Найбільше щастя
для викладача – робити світ гуманнішим, виховувати в студентів
доброту, любов до рідної землі, родини, свого
народу, бажання працювати
для розквіту власної
держави. У цьому й
полягає суть виховання
національної свідомості.
Якщо студент в результаті
викладання літератури знатиме
життєписи письменників,
вмітиме аналізувати їхні
твори, але його
громадянська позиція буде
нечіткою, значить викладач
найголовнішого не досягнув. Я в
цьому твердо переконана.
Також переконана
в тому, що тільки викладач-патріот-інтелектуал зможе донести
до студентів полум’яне слово Шевченка, Франка, Маланюка, Стуса, прочитати
«Розстріляне Відродження» чи
табірну поезію
«шістдесятників».
Засобами художнього слова,
біографічним матеріалом про
письменників намагаюся розвинути не
лише розумові сили
студентів, (мислення, уяву, мову,
пам’ять, увагу), а й
сформувати їх громадську
позицію. адже кінцевою метою
літературної освіти є саме
виховання.
Майже ніколи не
переказую життєвий шлях
письменника за принципом
«народився – помер», а
«малюю» психологічний портрет
митця. І в результаті студенти чітко відрізняють
«розстріляних» Хвильового від
Зерова, «нерозстріляних» Тичину
від Рильського, Довженка від
Яновського, Франка – соціаліста від
Франка – націоналіста, Шевченка – романтика від
Шевченка – реаліста.
Вчу студентів бути
уважними читачами, читати
не задля того,
щоб вловити сюжетну
лінію твору, а
звертати увагу на
художні деталі, читати
«поміж рядками». Адже багато
письменників творили в
таких умовах, що за правду
могли поплатитися життям.
Візьму для прикладу
твір
О. Довженка «Україна
в огні». Селянка в городі
стоїть, снаряди летять, а радянська
армія «біжить», тобто відступає;
Лаврін знімає зі
стіни портрет Сталіна ( а він
же, Сталін, – вождь) ; образ
Заброди ( звідки бралися зрадники? – їх викували сталінські репресії); Олеся і
Христя ( доля всіх українських жінок у
час війни, яких покинули «визволителі»); в образі
Лизанчука – вся антигуманна сутність компартії ;в образі фон Краузе – ворог, який знає історію і «ахіллесові п’яти» народу, якого прагне
поневолити і т. д.
Крім проблеми роду у романі Ю.
Яновського « Вершники», звертаю увагу на
таку деталь, - якими
були інтереси братів
напередодні революції.
Виявляється, той брат, що
читав, – під синьо-жовтими
знаменами, а неграмотний робітник –
у лавах Червоної армії, який сліпо вірить
у лжеідеї. І такі Івани
70 років «будували»
«світле майбутнє» .
Для того щоб
людина, до того
ж юна, стала
активно мислити , та
ще й спромоглася
дати хоча б
елементарний творчий набуток,
від викладача до
групи мусить надійти
потужний імпульс. Це може
бути незвичайний початок
заняття.
Часто роблю
ліричні відступи : читаю поетичні
твори, розповідаю бувальщини
та ін. Крім інформаційного і
навчального компонентів уроку, вношу
і розважальний, адже
студенти люблять гру,
жарт, рух, романтику.
Ніколи
не завчаю підготовлене заняття, завжди
передбачаю імпровізацію
навіть без впливу
з боку студентів,
бо викладач – це «
і актор, і режисер».
Не сліпо
виконую програму, а
вибираю з неї
те, що може зацікавити
моїх студентів. Побільше завчаю
напам’ять, бо це завжди
вражає. І найголовніше: викладач
не може бути
байдужим до дітей, адже
тоді він перестає
бути їм потрібний
і ніколи не
стане володарем їхніх
душ, не буде
авторитетом для них. Залучаю
до «творення» занять кращих студентів, даю випереджаючі
завдання, вчу виразно читати і
розуміти поезію, і залучаю
до творчості обдарованих
дітей.
Любов до
рідної землі починається
з виховання любові
до рідного села
чи міста. Тому
у своїй діяльності
використовую матеріал краєзнавчого
характеру, зокрема, диктанти про
історію виникнення та
походження назв населених
пунктів Стрийщини . Залучаю
студентів до пошукової роботи:
записування від старожилів
фольклорних творів (колядки і
щедрівки, легенди, весільні пісні-ладканки), народних
звичаїв та обрядів, укладаємо карту «Стежками Івана
Франка» . Зібрані матеріали
з моєю допомогою
студенти оформляють в
альбоми. На високому емоційному
рівні проходять заняття літератури рідного
краю
Виховую почуття
національної гордості в
студентів ( «Ні один народ не
має такої пісні…», «Ні один народ
не має поета, який
би врятував цілу
націю», «Ні в одній
армії світу не
було стільки поетів ( стрілецькі, повстанські пісні)», «Ні в одній
літературі нема такого
явища, як «табірна поезія», « Більшість літератур
світу розвивалися «завдяки»
чомусь, українська ж « незважаючи
на...» ).
На заняттях мови
і літератури вчу
студентів логічно мислити ( у час «тестоманії» це особливо
важливо), укладаю
відповідні тести, завдання,
підбираю
дидактичний матеріал, звертаю
особливу увагу на
культуру мовлення.
Звичайно, впроваджую у викладання
української мови та
літератури інтерактивні технології,
тобто здійснюю особистісно зорієнтоване
навчання. Різні типи уроків ( урок-конференція «Еволюція поглядів
Івана Франка», інтегрований урок
з елементами інсценізації «І.
Франко. «Зів’яле листя»,
урок-судове засідання «Панас Мирний
« Хіба ревуть воли, як
ясла повні?», урок – КВК)
На заняттях використовую різні методи (метод
«Мікрофон» на початку уроку
або на завершальній стадії, метод
«Передбачення» Іван Франко, І. Багряний,
метод – інтерв’ю ( М.Хвильовий, В.Стус, робота в групах( «Бояриня» Лесі
Українки, «Зачарована Десна»
О.Довженка) і т д.
Проводжу «бурхливу»
позакласну роботу, на якій
здійснюю
національно-патріотичне виховання
, укладаю сценарії та
проводжу різноманітні заходи.
Життя і творчість
письменників це «благодатний грунт» для виховання молодого покоління.
Тому, розширюючи і змінюючи
програму, використовуючи
різні типи занять ,
перш за все звертаю увагу на велич
духа геніальних людей –
письменників, які, переборюючи
суспільні і життєві незгоди, залишили нам неповторну спадщину, відстояли нашу
національну гідність.
У результаті
використання різних методів і
форм проведення занять
більшість студентів стають
суб’єктами , а не
об’єктами навчання.
Після
використання рольових ігор, інсценізацій
уривків з творів, технічних засобів навчання заняття
стають яскравими, нешаблонними і надовго
запам’ятовуються студентам.
Твердо
переконана, якщо викладач
творчий і знає свій
предмет, любить дітей, а
вони його, якщо викладач
полум’яний патріот - то
незалежно від матеріального
становища, політичної ситуації в
країні, від «реформ-експериментів»
над освітою, від вибраної генеральної
проблеми його вихованці
виростуть гідними людьми – громадянами з національним
складом мислення та
природним почуттям гордості, що він
– українець. Тож дбай, вчителю, Щоб
після тебе не
кукіль –
Зерно добірне
колосило .
Немає коментарів:
Дописати коментар