У постійному пошуку 

14 квітня 2016 року  у групі М-11 було проведено заняття з української літератури на тему:    «Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм». Життя і творчість О.Довженка (1894-1956 рр.) Зворушливі спогади про дитинство в«ЗачарованійДесні».

На занятті студенти познайомилися з життєвим і творчим шляхом письменника, вдосконалили навички проблемного аналізу художнього твору та аналізу образів – персонажів, навички пошукової діяльності, самостійної роботи з додатковою літературою;  Вирішуючи проблемні питання, вели дискусію.

Викладач зуміла зацікавити студентів, використавши інноваційні мультимедійні засоби навчання: презентацію «О. Довженко», буктрейлер «Зачарована Десна».

Обличчям до слова, обличчям до краси

 Свій день народження 19 березня святкує геніальна українська письменниця і поетеса Ліна Костенко. 

"День народження - це не свято, це підсумки і висновки", - сказала одного разу Ліна Василівна. Але для мільйонів українців жити в один час з цією геніальної жінкою - справжнє свято душі. У день її народження ми  дякуємо Ліні Костенко за те, що кохаємо, сумуємо, мріємо і живемо під рядки її віршів

ЛінаВасилівна народилася                                                                                                    19 березня 1930 року в місті Ржищів

 Київськоїобласті.

Є лауреатом Шевченківської премії (1987), Премії Антонович (1989), премії Петрарки (1994).У 2005 році відмовилася від звання Героя України.        

                         

    Є в Шевченка народження дата,

 Дати смерті в Шевченка немає

Біля його колиски уночі В пітьмі нічній озвалися Борба і Труд: » — Благославляємо тебе на бій за люд!». » — Свій край з упадку піднімеш — терпи!». Богдан Лепкий


 Він був сином мужика — і став володарем в царстві Духа. Він був кріпаком — і став ве­летнем у царстві людської культури Іван Франко

          Нашій Лесі - 145

Я на гору круту крем’яную
 Буду камінь важкий підіймать. 

  І, несучи ваг"у ту страшную, 

  Буду пісню веселу співать

       Ці поетичні рядки - не просто метафора, а пронизлива сповідь, непорушне кредо короткого, але яскравого, мов зірковий спалах, життя видатної української письменниці Лариси Петрівни Косач-Квітки - Лесі Українки.
Народилася вона 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському. Її батько Петро Косач, юрист, був освіченою, прогресивною людиною, надзвичайно любив літературу і живопис. Мати - Ольга Косач - знана українська письменниця, сестра Михайла Драгоманова - громадського діяча, який турботливо опікувався вихованням, освітою своєї племінниці.

Вчилася Лариса вдома, програму складали батьки, за їхньою оригінальною методикою добиралася література, визначалися обсяги знань з різних дисциплін. З десяти років її почали переслідувати нестерпні болі у кінцівках, що завершилися жахливим вироком лікарів – туберкульоз кісток. Одночасно з хворобою, ніби душевний виклик усім примхам долі, у дівчинки пробуджується нестримний потяг до поезії.

"На шлях я вийшла ранньою весною
І тихий спів несмілий заспівала…"

                      

             21 лютого - 

 Міжнародний день рідної мови

Наше спілкування між собою зрозумілою нам мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення. Мова та її наріччя стають не просто засобом комунікації, але й відкривають для нас дуже широкі можливості. Людина так звикає до рідної мови, що вона стає невід’ємною частиною її власної особистості. Так створена людина, що рідною зазвичай стає найбільш близька до неї та її душі мова.

Колись ми всі говорили однією мовою. Розуміли один одного і нам не був потрібен хороший фахівець - перекладач. Згідно з Біблійними текстами (Буття, глава 11) поділ мов відбувся в регіоні, який був названий Вавилон. Не заглиблюючись у причини цього явища, скажемо, що зараз на нашій планеті, за оцінками фахівців всесвітньої організації ЮНЕСКО, налічується близько 6-ти тисяч мов, причому половина з

                                           День пам’яті Героїв Крут

Ця історія досі викликає неоднозначні оцінки. І це відбувається як з боку суспільно - політичної свідомості обох держав, учасниць згаданої події, так і з боку суто історичного підходу вельми шанованих дослідників .

29 січня 1918 року . Збройне зіткнення на залізничній станції біля села Крути , яка розташовувалася на 130 -му кілометрі в північно-східному напрямку від Києва, Україна . Учасники події : невеликий загін з боку юної Української Народної Республіки (близько 600 чоловік) і знаменита Червона гвардія Радянської Росії , яка значно перевищує своїх вимушених супротивників числом, бойовим потенціалом і досвідом. Результат бою не важко передбачити. У запалі громадянського протистояння, трансформації суспільного і політичного світогляду , в пікових точках переломних моментів, що стали низкою таких подій , які змусили нашу історію зазнати найглибших змін, цей бій ніяк не міг залишитися в забутті.

День Соборності (день Злуки)

Українська мрія - єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позбавити цю прекрасну частину земель всі її так звані сусіди, прикриваючись «високими» інтересами, час від часу набувала цілком ясні обриси. Так сталося і на початку 1918-го. У цей січневий місяць у запалі революційних змін була створена Українська Народна Республіка, відома як УНР. Більш того на тих територіях, які входили до складу колись потужної Австро-Угорської імперії, була утворена ЗУНР - Західноукраїнська Народна Республіка. Вже до кінця року, в грудні 1918-го у Фастові, з гарячим бажанням втілити українську мрію в реалії, лідерам цих двох держав вдалося підписати своєрідний поєднувальний договір. Цей договір увійшов в нашу сучасну історію як «Акт злуки», і 22-го січня 1919-го року він був публічно оприлюднений в Київській столиці на знаменитій Софійській площі.

Набираюча обертів машина кривавої диктатури, яка прийшла на зміну колишніх «консерваторів, поспішила зламати і ці сміливі починання вільного українського народу. Вже буквально через кілька місяців більшовики увійшли в Київ, Закарпаття окупувала Чехословаччина, а Східну Галичину - поляки. А далі ...

Акт злуки тоді так і залишився лише декларацією, але народ ніколи не втрачав надію, адже народ, який втратив надію, просто зникає.

22-е січня 1990-го року. Мільйони українців вишикувалися в справжню живий ланцюг, що розтягся від Києва до Львова. Вони відзначали День Соборності, День своєї української єдності та свободи.

21-го січня 1999-го року відповідно до Указу Президента України № 42/99 День Соборності був закріплений на законодавчому рівні суверенної держави.